Ця знаменна дата означала не лише формальну реформу, але також – весну відродження многолітнього життя на закарпатських землях. Відтоді й досі багато юнаків відчуло поклик до Василіянського Чину, які посвячували та посвячують своє життя Богові і служінню для піднесення релігійного та культурного життя на Закарпатті.
Тому дуже доречним є те, що святкування цієї величної події поєднано з празником Благовіщення в Боронявському монастирі. Знаковим є також саме місце, бо, власне, монастир отців Василіян в Бороняві є посвячений під покров Пресвятої Богородиці, яка прославлена у чудотворний іконі, що знаходиться в цій обителі. Ще з 7 квітня 1785 року відомий Протоігумен Йоанікій Базилович ЧСВВ, передав Ікону Богородиці до Боронявського монастиря, яка прославилася багатьма чудами.
Празничні святкування розпочались 6 квітня Хресною дорогою по Чернечій горі, яку провадив Настоятель Боронявського монастиря о. Тарас Іванина ЧСВВ. За основу для роздумів у страсних стаціях, вищезагаданий Настоятель вибрав цікаву й актуальну в наш час тему: „Стратегію розвитку УГКЦ на період до 2020 року”.
Особливу увагу було присвячено священничій місії у парафії як живій спільноті. Священик – ікона Ісуса Христа. Парафія є спільнотою спільнот та, воднораз – це криниця серед села чи міста, до якої приходять усі, щоб напитися води живої (Папа Іван XXIII).
Спів підчас Хресної дороги провадив бр. Максим Пішта ЧСВВ та інші побожні прочани. У цій хресній ході молитовний настрій супроводила сонячна погода, яка зібрала численних прочан до молитовних роздумів над Христовими страстями.
На закінчення Хресної дороги відбулось освячення води біля цілющого джерела. Про це Закарпаття онлайн повідомили в Провінції Святого Миколая.