Школа: Атестат зрілості чи довідка про звільнення?

Все залежить від людини, у даному випадку від дитини. Якщо вона хоче щось знати, то досягне цього будь-якими шляхами: вивчатиме комп’ютер, не знаючи, як він виглядає; посилатиметься на думки відомих учених, не маючи жодного підручника. „Хіба це можливо?” – запитаєте ви. Так. При бажанні всього можна досягти. Такі діти уважно слухають учителів на уроках, ловлять кожне їхнє слово і старанно конспектують лекції. Вони були завжди і в усіх школах, незалежно від терміну навчання і системи оцінювання. Та не секрет, що є й інші, для яких школа нагадує в’язницю для неповнолітніх. Уявіть собі їхню реакцію, адже „термін” збільшено ще на рік. Так і до довічного недалеко... (жарт). Та що ж насправді 12-річний термін навчання?

Шановна наша влада вважає, що якщо діти навчатимуться довше, то стануть більш освіченими? Але з цим можна не погодитись. Порівняйте себе зі своїми батьками (котрі, до речі, вчилися протягом десяти, а то й восьми років): чому наші мами й тата легко можуть рахувати усно, а для нас виявляється складнуватим навіть додати два і два без калькулятора?

Чи, може, влада вирішила поекспериментувати над нами? Та хіба ми схожі на піддослідних кроленят? Хоча, можливо, й стали такими, гризучи граніт науки і закусуючи його лише ароматом, що лине з буфету... Чи потрібна реформа освіти в Україні? Безперечно, але тільки в тому випадку, якщо це буде дійсно реформа, а не гра слів. Адже, наприклад, заміна назви предмета „Допризовна підготовка” іншою – „Захист Вітчизни”,– навряд чи зможе покращити якість його викладання. А що змінилося після введення 12-го класу? Міністерство освіти і науки України обгрунтувало потребу цієї реформи тим, що старші класи будуть профорієнтаційними. Та чи може 16-річна дитина точно визначитися з майбутньою професією, коли кожна з них ще мріє стати актором, відомим політиком або президентом. Але добре, ти насилу (і звичайно, не без допомоги батьків) обрав майбутню професію. Ну, наприклад, вирішив стати математиком.

Протягом двох років старанно вивчаєш формули, доводиш теореми. Та згодом у тебе з’являється тяжіння до філології... Як бути? Що, зворотнього шляху немає? Та й взагалі, чи можна покращити якість, змінивши одну тільки оболонку? Ні! І це нам довела уже прийнята реформа про 12-бальну систему оцінювання. Знання учнів оцінювати можна і за 5-бальною радянською системою, і за 12-бальною українською, і навіть за 20-бальною французькою. Але належних знань все одно не буде, коли вчитель, із затримкою отримавши сяку-таку зарплатню, буде змушений пояснювати дітям, що таке комп’ютер, малюючи його на дошці (особливо, якщо ця дошка висить на стіні школи „на хуторі поблизу Волового”!)...

Що ж думають про 12-річний термін навчання самі педагоги? Вони жартують (хоча й із сумом), що 12-й клас лише продовжить муки школярів: вони зайвий рік відвідуватимуть школу без підручників (ними держава, на жаль, не забезпечила) і сидіти у холодних класах, які та ж держава не обігріла належним чином. А замість того, щоб працювати і допомагати батькам, 17-річні діти, як і раніше, голодними очима дивляться на булочки у шкільній їдальні, на які у батьків просто немає грошей.

Та є й інший бік цієї медалі. Із уведенням 12-річного терміну навчання, учні з легкістю прогулюватимуть уроки, адже новації, по суті, забороняють їх залишати на другий рік. Закінчити середню школу другорічнику заважає призов до армії, а дівчині, котру залишили у тому ж класі, – заміжжя чи декретна відпустка. То яка ж мова може йти про якість навчання та здобутих учнями знань? Захочу – піду до школи, не захочу – ні. Різниці ніякої. Все одно в кінці навчального року видадуть табель успішності, а згодом – і атестат зрілості. Тож, виходить, що документи видаються не за знання (як раніше), а за протерті штани, за відсиджені роки. То, можливо, і атестат слід перейменувати на довідку про звільнення?..

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати