Все починалося із пасхальної шкрябанки, - розповідає художниця. Якось перед Великоднем сусідка запропонувала приєднатися до оформлення пасхального яйця.
Тетяна Бартош, художниця:
- Два дні до Великодня, мені це було замало, я вже сідала за два тижні на другий рік, на другий рік - за місяць, і так потихеньку пішло.
Тепер художниця може вишкрябати на яйці все, що завгодно. Починається робота з пошуку ідеальних курячих яєць. У шкаралупі має бути багато кальцію, щоб вона витримала тригодинне варіння у цибулинні і не тріснула.
Тетяна Бартош, художниця:
- Вже після того, що воно зварилося, гарно, рівномірно всю поверхню зловила цибуля, тоді просто так її протираю, якщо воно не протирається - то воно придатне.
Інструменти для роботи художниця підбирає сама. Використовує переважно старі радянські леза. Каже, - вони міцніші.
Тетяна Бартош, художниця:
- Це звичайна ігла, десь не десь я її використовую, але самий послушний предмет - це є жилетка, він не має власної ваги.
Тут на вітрині всі шкрябанки майстрині. Ця, із зображенням Мони Лізи, Тетянина улюблена. Чоловік художниці запевняє: твори дружини - унікальні.
Йосип Бартош, чоловік художниці:
- У минулому році нами було зроблено державний патент на виріб. І, звичайно, над нами посміялися там: для чого вам робити патент, якщо ніхто таке не робить?! Але патент усе-таки зробили, визнали виріб унікальним.
А ще виріб вічний - переконує художниця. Адже через кілька років середина вареного яйця висихає.