Тоді вони були своєрідною "п'ятою колоною" мадярського впливу всередині самопроголошеної Карпатської України. Серед російських фашистів була і так звана "русинська група Фенцика", яку очолював закарпатський культурний і політичний діяч москвофільського і промадярського напряму Степан Фенцик.
Степан Фенцик народився у родині греко-католицького священика, був небожем відомого русофільского письменника Євгена Фенцика в селі Великі Лучки. Степан Фенцик отримав добру освіту в Ужгородській гімназії, після чого провчився три роки в семінарії, де став целібатним греко-католицьким священиком. У 1923 р. став співзасновником й адміністратором Товариства імені Олександра Духновича, співпрацюючи з Андрієм Бродієм. На чолі товариства Степан Фенцик активно співпрацював з російською білою еміґрацією, з російськими чорносотенцями, зокрема з російськими фашистами Костянтина Родзаєвського, які з 1929 р. перебували у Братиславі.
У 1931 р. Степан Фенцик намагався стати греко-католицьким єпископом, однак не був обраний колегією кардиналів через свої промадярські та промосковські погляди. За активну політичну діяльність був позбавлений духовного сану. У 1935 р. Степан Фенцик заснував Руську Національно-Автономну Народну Партію (РНАП), яка стояла на радикальних профашистських, антисемітських, москвофільських позиціях, спираючись на певні ідеологічні засади Беніто Муссоліні, Адольфа Гітлера та Ференца Салаші. Партія з'явилася в Мукачеві в зв'язку з парламентськими виборами 1935 р. в Чехословаччині. Саме тоді Степан Фенцик був обраний депутатом до чехословацького парламенту. У 1934-1938 рр. активно співпрацював з польською та мадярською розвідками, користувався підтримкою русинської діаспори у США.
Вождь РНАП, сам Степан Фенцик себе називав "фюрером", з початку 1930-х рр. був почесним членом заснованої Костянтином Родзаєвським Російської фашистської партії. Основним пропагандивним виданням РНАП була газета "Наш шлях", яка рукувалася чеською мовою, і була названа так в наслідування аналогічного видання російських фашистів. Український дослідник Андрій Пушкаш стверджує, що партія Степана Фенцика створювалася за прямою вказівкою польського уряду Едварда Ридз-Смігли, з певним цільовим завданням.
У 1938 р. за сприяння Андрія Бродія активний політик і лобіст мадярських інтересів Степан Фенцик став міністром автономного уряду Карпатської Русі. Однак після розкриття чехословацькими спецслужбами та розвідкою його промадярської діяльності Степан Фенцик втік до Будапешта і заснував промадярську парамілітарну організацію, з якою виступав проти української влади на Закарпатті. У грудні 1938 р. Степан Фенцик реорганізував РНАП, а з найпалкіших її членів створив в Ужгороді профашистську Руську Національну Гвардію Чорнорубашечників (РНГ). До лав організації увійшли також колишні скаути Товариства імені Олександра Духновича, які, зокрема, протистояли зі зброєю воякам Карпатської Січі на Красному полі.
Після приєднання Закарпаття до Мадярщини у квітні 1939 р. Степан Фенцик був призначений депутатом до верхньої палати угорського парламенту. Характеризуючи себе як "вірного послідовника Адольфа Гітлера", Степан Фенцик в публічній промові у червні 1939 р. в Мукачеві заявив про свою мету перетворити Карпатську Україну на фашистську пролетарську автономну державу, де функцію армії будуть виконувати воєнізовані загони РНГ. Однак протягом 1939-1941 рр. воєнізовані загони РНГ виконували поліцейську функцію мадярського уряду Міклоша Горті, вишукуючи євреїв і циган, задля подальшої їх депортації у концентраційні табори.
На думку Степана Фенцика, фашизм не обов'язково мав бути антисемітським, а тому він хотів адаптувати свій власний фашизм до місцевих умов і зробити "фашизм без терору". Євреї в Карпатській Україні могли не побоюватися за своє життя, якщо засвідчать свою відданість новій русинській державі, яка була частиною мадярської авторитарної держави. Однак Степан Фенцик зазначав, що треба враховувати минуле "нестійкого національного елементу", а саме те, що не так давно євреї були елементом, який працював пліч-о-пліч з чехами і словаками, "ворогами русинського народу".
З часом, а точніше з поразкою військових сил Третього Рейху на Східному (радянському) фронті, союзницею якого була гортіївська Угорщина, Степан Фенцик втратив фінансування та вплив, а залишки РНАП та загони РНГ було об’єднано в Угроруську Національну Партію, яка з часом інтегрувалася з однією з угорських політичних партій. Після приходу радянських військ у Будапешт в 1944 р. Степан Фенцик працював перекладачем у радянському військовому штабі. Однак у березні 1945 р. русинський фашист був заарештований радянською спецслужбою СМЕРШ, а 30 березня 1946 р. за постановою Закарпатського обласного суду страчений за співпрацю з мадярами.
Таким чином, Степан Фенцик став в один ряд з тими, кого ідеалізував все своє життя. Сьогодні русинські сепаратисти не згадують свого "героя", мабуть бояться розголосу і втрати закордонного фінансування. Однак правда все одно випливе на поверхню, і мешканці Закарпаття дізнаються, що політична гра "русинство" – не що інше, як блеф і надумана стратегія геополітичного захоплення України її зовсім не дружніми сусідами.