На Виноградівщині виноробів навчатимуть очищувати вино

– Іване Яновичу, скільки років Ви є головою дегустаційної комісії? Наскільки це відповідально?

– Я очолюю дегустаційну комісію з часу започаткування фестивалю. Головою мене було обрано на першому засіданні оргкомітету. А відповідальність полягає в тому, аби не було ніяких підозр про якесь упереджене ставлення до того чи іншого взірця вин. Спершу, пригадую, на засіданні дегустаційної комісії були деякі конфлікти, але, коли людям, які порушували ці питання, ми показували ті взірці вин, які зайняли вищі призові місця (а протягом кількох тижнів після закінчення фестивалю зберігали їх), то наші критики заспокоювались.

–  Отож, Ви вдев’яте на громадських засадах очолюєте дегустаційну комісію. Як набули виноробський досвід?

– У виноробній промисловості я працюю з 1999 року. Це відносно невеликий досвід. Спершу працював у радгоспі «Виноградівський», а наразі  завідую виробництвом у ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад». До слова, члени дегустаційної комісії мають від 30-ти до 40-ка років досвіду роботи в алкогольній промисловості. В нашій родині виноробством займалися з діда-прадіда. Свого часу, до колективізації, мої предки мали на Чорній горі 50 соток виноградників. Я ж виноробством загалом займаюся 25 років. «Ізабеллу» вирощую виключно для соку. Та найбільше люблю мускатні технічні сорти винограду «Цитронний Магарача» і «Подарунок Магарача», з яких можна робити білі сухі вина, котрі найдужче мені подобаються.

– Фестиваль покликаний сприяти відновленню традицій виноградарства та виноробства. Чи можете сказати, що задум його започаткування виправдовує себе?

– Прикро, але нині доводиться констатувати стагнацію. На перших  порах ідея фестивалю була зустрінута з ентузіазмом, із піднесенням. Винороби приносили велику кількість взірців вина, аби ми оцінили їх якість. Наразі якісне приватне виноробство в нашому районі занепадає. Насамперед маю на увазі виготовлення вина із високоякісних європейських сортів винограду. Ця справа тримається на кількох ентузіастах. Думаю, задум проведення фестивалю повинен виправдати себе.

– Чи активізуються з року в рік приватні виноградарі-винороби? Чи відчутною є їх зацікавленість?

– Кількість виноробів, які беруть участь у конкурсі, на жаль, не збільшується. Це сумна констатація факту. А, між тим, на Виноградівщині є три мікрокліматичні зони, де можуть рости найвибагливіші сорти винограду – це Шаланківська гора, унікальні схили Чорної гори і Клиново-Холмовецькі. Тут надзвичайно сприятливий клімат і з незначними затратами можна успішно займатися виноградарством. І, знову ж таки, тільки кілька ентузіастів використовують сповна ці унікальні природні передумови.

– То чому, на Вашу думку, в конкурсі вин участь бере невелика кількість приватних виноробів?

– Про їх погану поінформованість сказати не можна. Оголошення вони можуть побачити в газеті, по телебаченню. На нарадах, що проводяться райдержадміністрацією з головами сільських і селищних рад, постійно ведеться інформаційна «атака» з метою залучення якомога більшої кількості виноробів. На мій погляд, є декілька факторів. Перший: фестиваль проводиться тоді, коли винороби приватного сектору вже випили своє вино. В той же час я критично відношуся до тих фестивалів, які проводяться в зимовий період року. В таку пору вино пити і навіть дегустувати не зовсім комфортно. На холоді, на морозі, аби зігрітися, люди п’ють глінтвейн. З цієї точки зору вважаю, що травень дійсно є найоптимальніший варіант для проведення винного фестивалю. Недавно я був на мукачівському фестивалі, дивився і куштував вина. Як дегустатор, скажу, що важко об’єктивно оцінити якість того чи іншого вина в холодних некомфортних умовах. Другий фактор: дуже невелика кількість приватних виноробів, які займаються вирощуванням європейських сортів винограду. А вино «Ізабелла», так би мовити, приїлося. Третій фактор, мабуть, найсуттєвіший: держава не продумала ті механізми, щоб у приватному виноробстві узаконити реалізацію виноробної продукції. Вартувало б передбачити дозвільну систему, придбання ліцензій тощо.

– Цікаво, а чому дегустаційна комісія залишає за собою право перевірити наявність окремого сорту вина у винороба в об’ємі не менше 50 літрів? З чим це пов’язано?

– Що стосується цього нововведення, то з’явилося воно цьогоріч. Це дійсно вимога. Спричинена вона тим, що були закиди дегустаційній комісії та оргкомітету фестивалю від деяких приватних виноробів щодо того, що, буцімто, ті люди, які досі займали в конкурсі призові місця, купували вино і надавали для дегустації придбані в когось взірці. Тож, аби відкинути подібні закиди, й була введена вимога про обов’язкову наявність у конкурсанта щонайменше  50-ти літрів вина.

– Кажуть, що організатори фестивалю беруться допомогти приватним виноробам покращити смак і якість вина. Як саме це робитиметься?

– В цьому аспекті розкажу про ще одне нововведення. Я постійно підтримую зв’язок із відділом культури та туризму і знаю, що вирішено піднести на новий щабель роботу асоціації виноградарів і виноробів. Цьогоріч уперше за роки проведення фестивалю для того, аби зацікавити виноробів і зробити приватне виноробство в нашому районі більш масовим, ми вирішили провести навчальний семінар по очищенню вина. Як це правильно зробити, щоб напій був дійсно чистим і прозорим, мовитиметься в ході проведення цього заходу. Більше того, позаяк засоби для очищення вина не є доступними для широкого загалу, бо продаються тільки оптом, то вперше всім учасникам семінару буде безкоштовно надано природний екологічно чистий абсорбент – бентонітову глину, яка є основним реагентом для очищення вина. Одне з родовищ цієї глини є в нашому районі (горбківське). Для очищення 10-ти літрів вина потрібно 20 грамів бентонітової глини. Для потреб виноробів, які братимуть участь у семінарі, вона буде закуплена організаторами фестивалю.

– Чи всі взірці вин зазвичай заслуговують на схвальну оцінку і відгуки дегустаторів? Чи були такі, які, власне кажучи, варто забракувати?

– За практику засідань дегустаційної комісії нашого фестивалю були, на жаль, декілька взірців вина, які ми знімали з дегустації. Тож не обійшлося без цього. Знімати з дегустації доводилося також вермути. Оцінку цієї категорії напоїв ми не проводимо.

– За якими ж вимогами оцінює взірці вин кваліфікована дегустаційна комісія?

– Тільки за органолептичними. Фізико-хімічну оцінку ми не проводимо. Тож беремо до уваги колір, прозорість, аромат і смак вина.

– Ну, і яким є самопочуття експертів дегустаційної комісії після дегустації всіх взірців вин? Голова, бува, не болить?

– Ні. З цим проблем нема. Адже конкурсантів, а, отже, і взірців вина зазвичай небагато. Свого часу я був членом закарпатської дегустаційної комісії корпорації     «Закарпатсадвинпром». Тоді проводилися дегустації по 54-х взірцях вин, починаючи від білих і червоних сухих, напівсолодких, напівсухих, десертних, і все це закінчувалося куштуванням коньяків. Ось коли було й справді складно.

Теги: вино, фестиваль

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати