В Ужгороді бродячі пси вже стали загрозою мешканцям міста

Собака міцно стискала мою литку. Щоправда, не лапами, а зубами. Після такого підлого удару по гармонізації особистості з внутрішнім і довколишнім світом, шавка відскочила й щасливо побігла у своїх невідкладних псячих справах. Я стояв як укопаний, міркуючи, що ж це було?

Якби я летів, наче угорілий, розмахував руками чи горланив повстанські пісні, Лапину поведінку ще можна було пояснити якою-небудь собачою логікою. Але ж я йшов мирно, супокійно, з почуттям власної гідності, на пенсіонерській швидкості, коли кожен прожитий день уже сприймаєш як дар Божий. До того ж Лапа діяла без попереджання, не видавши жодного звуку, що теж уважається неприйнятним у цивілізованому суспільстві. А тому її поведінка не могла бути виправдана ніяким кодексом собачої честі.

І хоча джинсів собака не прокусила, що свідчить про якісну роботу наших виробників, котрі косять «під фірму», нога кривавила, а отже - довелося йти до травмпункту щепитися проти цих скажених-скажених собак. Там мені розповіли, що нині в Ужгороді справжній бум укушених, і в день їх може набратися стільки, скільки в лютому за
цілий місяць. Ростемо ж ми, гей!

Щеплення проти правця - річ малоприємна, враховуючи, що не можна мочити плече 5 днів, а на вулиці - спека. До того ж, місце уколу розчервонілося й поболювало, що приносило певні незручності, особливо під час сну.

Але це ще квіточки, як порівняти з тим, що Лапа могла кудись із двору запропаститися. Зрештою, переїхати, емігрувати чи, може, й здохнути. А це означає, що ніхто в цілому Всесвіті не гарантуватиме мені щасливого й довгого життя, а не, наприклад, швидкого скаженіння. Перспектива колотися проти сказу мене чомусь ніколи не тішила.

А тому звертаюся до міської влади з одним запитанням: чому в Ужгороді розвелося стільки бродячих псів, що вони вже стали загрозою мирним мешканцям? Собачі зграї спокійно пересуваються навіть центром цього колись славного європейського міста.

Нещодавно був свідком, як просто на Корзо сім собак несамовито кидалися на випадкових велосипедистів, доки одного з них таки покусали. Чотириногі себе почували абсолютно безпечно і впевнено, на відміну від людей, які від них сахалися на десятки метрів.

Я, до речі, теж люблю тварин, як і наша міська влада. Але ж не настільки! Себто не більше за ужгородців.

Прошу вважати це запитання «не цілеспрямованою інформаційною диверсією проти всенародно обраного мера». На доказ чого можу навести власну литку зі слідами зовнішньої агресії.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати