Матеріал для теплого зимового одягу бігає просто неба. З однієї вівці можна настригти до трьох кілограмів вовни. І цього достатньо, щоб виготовити одну гуню. Робота це копітка і тривала: вискубати вовну, вичесати і можна прясти нитку. Такий одяг здавна має попит серед Закарпатців. Гуні, як ніякий інший одяг, рятують від лютих морозів.
Павло Чучка:
- Всі верховинці виживали століттями у цьому одязі, практично без газу, без світла, без вугілля у холодних горах, матері народжували, закутували малих дітей у цей одяг. І фактично завдяки збитій овечій шерсті і цій збитій вовняній верхній одежі, ми сьогодні і залишилися жителями Карпат, а не спустилися вниз на долину.
Раніше гуні та капці виготовляли всією родиною. Взимку, коли роботи на полі не було, збиралися вдома - пряли і шили. Сьогодні таке вбрання можна побачити лише на старшому поколінні. Онуки баби Ганни не тільки байдужі до технології виготовлення унікального одягу, вони ще й не хочуть його носити. Кажуть - немодно.
Ганна Бабець, жителька с. Потік:
- Внуки вже лиш куртки та пальто носять, а ми баби лиш гуню, бо то май легкоє, я на гуні сплю, а вони не хочуть, кажуть - кусає, а мене не кусає, бо я навчилася з дитинства.
Окрім того, що такий одяг теплий, він ще й корисний, так твердять знавці, які роками кутаються у вироби з овечої шерсті. Причому не тільки взимку.
Ганна Гельпеш, жителька с. Річка:
- У зимі тепло, а літом холодно у них. Вони дуже гріють і від радикуліту і від хвороти. То є натуральне, то є теплоє, я би то не поміняла ні на што.
Аби гуня мала ошатний вигляд, прялі старанно і уважно, виконують кожен етап роботи з вовною. У мінус 20 чи мінус 30 така одежина зігріє краще від сучасних дублянок. Щоправда виготовляють гуні тепер здебільшого на замовлення туристів.