Ужгород: Ностальгія за витверезником...

...До редакції забігла схвильована жінка.

— Там, біля ваших воріт, лежить жінка. Викличте їй «швидку». Та швидше, бо ще вмре бідолаха.
Я почала телефонувати до «швидкої допомоги», а мої колеги побігли хоч чимсь допомогти жінці. Та, що повідомила,нам про неї, вже пішла у своїх справах. Друга, здавалося, вже й не дихала. «Швидка» приїхала напрочуд швидко. Через кілька хвилин примчала й друга. Може тому, що телефонували ми з редакції, про що й повідомили.
Лікарі попробували підвести жінку. І тут виявилося, що вона... п'яна, і чи просто впала біля редакції, чи вирішила тут відпочити, поки не протверезіє.

Треба було бачити, як сердилися медики, що їх викликали без поважної причини. їх можна було зрозуміти: може, в цю хвилину хтось дійсно потребував їхню допомогу.

П'яна жінка ледве пригадала свою домашню адресу і «швидка» повезла її.

— Ми не таксі, — бурчав водій, допомагаючи «хворій» сісти в машину.

У той день, ідучи з роботи, мені довелося побачити ще двох п'яниць, які спали. Один - на клумбі, другий — на лавиці біля супермаркету.
І знову подумалося про медвитверезник. Колись я писала про такий заклад. Там довідалася, що клієнти цього медзакладу називають фальшиві прізвища. Бояться, щоб на роботі не дізналися. Пригадую, я не дуже вірила, що тут надають якісь медичні послуги з протверезіння, але позитивним
було вже те, що п'яний не лежав десь на тротуарі, а був під наглядом медика.

Пригадалося, що серед клієнтів медвитверезника були переважно робітники. Вочевидь, п'яних, так би мовити, вищого класу, відвозили просто додому. Як в тому анекдоті, коли міліціонер запитує колегу, який тягне п'яного, чим від нього пахне. Якщо коньяком — обережно везуть додому.
Десь у 2000 році медвитверезник закрили. Мовляв, не можна порушувати права і свободи громадян. Але чи вірним було це рішення? Думаю, що ні. Бо громадський осуд тоді був дуже сильними ліками для п'яниць. Ось чому так боялися ті, хто потрапляв у витверезник, щоб про це не дізналися на роботі.

Нині нема витверезників. Права і свободи п'яниць ніхто не порушує. А їх все більше і більше. І майже всі злочини скоєні у нетверезому стані. Тут є над чим задуматися. В одному селі п'яний чоловік розповів мені, що п'є... через безгрошів'я. Мовляв, нестатки замучили. А за що ж п'є? Перекопав город в односельчанки і та дала пляшку самогонки. Чоловік ще не старий, нема й п'ятидесяти, але працювати вже не хоче: спився. Радше займеться якимись дрібними підробітками, за які сім'я не дістає нічого, а глава сімейства — п'яний сон під чужим плотом.

...Першотравневі свята теж не відзначалися тверезістю. За зеленим ринком в обласному центрі вистачало п'яниць, які нецензурними словами обдаровували всіх перехожих.

Хто ж і куди повинен забирати алкоголіків? Важке питання. Жодної альтернативи колишнім витверезникам поки що нема. І ми намагаємося сотою дорогою обійти підлітків напідпитку, які кидаються пляшками, наче граючись, бомжа-алкоголіка, який чіпляється до кожної зустрічної жінки.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати