"Кожна циганка, бідна чи багата, має носити рольтю, щоб повністю прикрити ноги – інакше чоловік буде злитися, ревнувати. Дівчинка одягає рольтю, коли їй виповнюється 10 років.
Кожен рік шиє собі дві-три нові спідниці. У гардеробі має бути й нарядна рольтя. Її одягають на весілля, у церкву, на свято. Рольті шиємо не самі, бо цигани шити не вміють. Замовляємо у швачки, яка живе в Королеві. Вона більш як 10 років обшиває наш табір", – розказа жінка.
Нарядні спідниці обходяться циганкам у 500-1000 доларів.
"Для святкових виходів три роки тому пошила синю. Чекала два місяці, бо швачка вручну обшивала її намистом і бісером. Ширина спідниці 5 метрів. На атласну тканину нашиті фодри (мереживо. – ред). На кожну прикріплені дрібні намистини, кольорові штучні камінці та бісер. Модель я придумала сама. Важить вона 7 кілограмів, у ній важко ходити чи сидіти. Але це додає циганці поважності. Перу її раз на рік, щоб не пошкодити намисто та бісер.
У пральку кидати не можна, перу в тазику в злегка теплій воді. Купую для прання звичайний шампунь. Він більш м'який до тканини.
До неї маю синю блузку – кетрін, яка важить 4 кілограми. Із синього атласу, оздоблена мереживом, із модними широкими рукавами. Кетрін обшитий намистинами та бісером. Перу його двічі на рік. За спідницю й блузку заплатила 500 доларів. Бувають костюми й по 700–1000 доларів. Якщо циганка не має такого святкового одягу, не може йти на весілля – не пустять", – зауважила Анжела Лакатош.
Прочитати про стиль циганських жінок детальніше можна у журналі "Країна" № 47 (100) за 9 грудня 2011 року.