До "підвішеної" кави долучився Львів (ФОТО)

Традиція «підвішеної» кави народилася в Італії. Вперше про неї написав італійський письменник Тоніно Бенаквіста в романі «Малавіта»: «... відпочиваючи в Неаполі, почув про старовинний звичай, який ще шанували деякі тамтешні власники бістро. Враховуючи ціну еспресо біля стійки, клієнти нерідко вигрібали дріб'язок з кишень і купували дві кави, випиваючи при цьому тільки одну, а бармен записував собі на дошку один безкоштовний кави для випадкового бідняка...». Пізніше сценарист Тоніно Гуеро став очевидцем цієї сцени в реальному житті: «Входять двоє людей і кажуть: «П'ять кав: дві ми вип'ємо зараз, а три підвісьте». Платять за п'ять кави, а випивають свої дві. Я питаю, що це за підвішана кава? Він каже: «Почекай». Потім входять дівчата, п'ють каву і платять нормально. І молода людина замовляє дві кави, одну п'є, платить за дві і йде. Так ми з Де Сікой досиділи, розмовляючи, до полудня, двері були відкриті, я дивився на цю залиту сонцем площу, і раптом бачу якусь темну тінь, що наближається до дверей. Вже біля самих дверей бару бачу, що це бідна людина. Він заглядає в кафе і запитує: «Є підвішана кава?...»

Ця історія, розказана кимось із блогерів, буквально «підірвала» соціальні мережі, а традицію «підвішеної» кави практично негайно втілили в Росії. Так, 24 листопада 2011 року перше кафе в Москві «підвішує» каву. Рівно 5 днів знадобилося для того, щоб харківський журналіст Зураб Аласанія, прочитавши про це в інтернеті, розповів історію «підвішеної кави» власникам харківських кафе. І 29 листопада на столах харківських кафе з'явилися таблички з таким текстом: «Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш. Запитайте у персоналу, не залишав хто-небудь що-небудь для вас. Якщо вам дадуть відповідь «так» - значить, хтось поділився з вами тим, чим міг і хотів. Просто так, від чистого серця і під настрій. Це не благодійність, це подарунок. Прийміть його, якщо хочете. А якщо можете - поділіться і ви. Просто купіть, що хочете, і попросіть персонал залишити це для іншого. Будь-кого, хто забажає. Або того, хто не може купити це сам. Або того, кому це просто потрібно - трохи добра і тепла від незнайомої людини». Паралельно з цим дизайнер Сергій Мішакін з власної ініціативи створив логотип, якому й судилося позначити заклади, де буде працювати ця соціальна «гра»: дві руки, що створюють в перетині долонь зелений листочок.

Незважаючи на те, що від Харкова до Ужгорода цілих 1300 км, завдяки інтернету новини розходяться швидко: у той же день, 29 листопада, ініціативна група ужгородського провулка «Гірчичне зерно», відтвореного в старовинному стилі, вирішила «підвішувати» каву в одному з найбільш популярних ужгородських кафе. До ранку були готові таблички на дверях закладу, пірамідки для столиків, а сама ідея вдосконалена. Так, в кафе на стіну повісили магнітну дошку, на якій магнітами різного кольору відзначають «вільні» каву, чай, тістечка і сік. Тепер не потрібно питати «чи  не залишав хто чого-небудь». Досить поглянути на дошку і попросити: «Зніміть мені з дошки тістечко». Досвід третього в Україні кафе, що приєдналося до проекту, був негайно опублікований в інтернеті, а ініціатори «дошки з магнітиками» отримали лист від Зураба Аланія з проханням «надіслати побільше фото про те, як це працює у вас». На спеціальній фан-сторінці в Фейсбуці, кількість «лайків» якої стрімко зростає, публікуються свіжі новини про «підвішені» подарунки. Наприклад, у Харкові почалися переговори з виробниками хліба, щоб отримати можливість «підвішувати» хліб для пенсіонерів, малозабезпечених і просто тих, у кого з собою не виявилося грошей. Пекарі поки побоюються неконтрольованості процесу і зловживань. Проте досвід кафе поки показує, що зловживань немає. Відвідувачі охочіше залишають каву, «підвішують» її, ніж «знімають з дошки».

У день запуску проекту «Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш»в Ужгороді« підвісили» 4 чая, 6 кав, 4 тістечка і дві склянки соку. І «зняли»... всього однун каву. І то відвідувач ніяковів. Фотографуватися і називати себе відмовився зі скромності, але враженнями поділився: «Незвично якось... Перше відчуття, ніби комусь винен. І тільки потім приходить розуміння, що тебе пригостили. Незнайомець. І ти теж можеш пригостити, коли буде можливість і настрій. Цікавий досвід. І кава смачна. Спасибі». Власник закладу в Ужгороді радіє: «Боже мій, як просто... За шість гривень (ціна кави в кафе) відчути себе людиною». Зловживань господар кафе не боїться: «Товар оплачується і пробивається по чеку. Та й дівчатка у нас працюють прекрасні і чесні. А якщо вони захочуть випити «підвішану» - мають право. Вони ж теж «всі». А підвішують для усіх». Та й бездомних господар кафе не побоюється: «Нехай заходять, дамо в паперовій склянці на винос, в крайньому випадку. Незаможні завсідники пронюхали тему? Так ласкаво просимо. Це ж для них і придумано. Нехай хоч щодня ходять. Є кави - видамо. Ні - вибачте».

Святослав Стець, представник кав'ярні "Меделін" (Львів)

Вперше прочитали про цей проект у фейсбуківській нотатці, але тоді ні в Україні, ні в країнах-сусідів такого не було. Задумались над тим, щоб і в нас таке зробити. Але не реалізували, аж поки не підштовхнула інформація про те, що Ужгород і Харків почали. Стартували ми в четвер - 2 дні тому. Ажіотаж на сторінці "Меделін" у фейсбуку великий, люди позитивно відгукуються.  За ці три дні  підвісили лише каву і чай, але видно, що це тільки початок.

Теги: кава, підвішений

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати