"Закарпаттю і Волині сам Бог велів співпрацювати..." — З дорожніх нотаток

Закарпатську делегацію на чолі з головою облради Михайлом Кічковським зустріли хлібом–сіллю голова Волинської облради Анатолій Грицюк, голови райрад, міські голови та громадськість краю у с. Журавники Горохівського району, звідки й розпочалась ознайомча поїздка закарпатців по Лесиному краю.

Першого дня господарі познайомили закарпатську делегацію з Горохівським районом – найдавнішим поселенням Волині, краєм невмирущої козацької слави, родючих земель, які завойовували Польща, царська Росія, грабували австріяки, німці. Сьогодні Горохівщина – сучасний, розвинутий район, де виробляють зерно, цукор, молоко, м’ясо. І саме тут розташований найбільший волинський цукровий завод, питома вага якого у загальному виробництві регіону складає 80 %. Тут протікають найбільші річки на Волині – Стир та Липа, та з поміж зелених ланів визирає більше 1500 га ставків. Чи не всі розчищені, впорядковані. На берегах окремих облаштовані зони відпочинку. А це, ясна річ, чималі гроші в бюджети сільських рад. Район має два міста – Горохів і Берестечко, прославлено козацькою битвою, яка відбулася між стотисячним військом Б.Хмельницького і 150–ти тисячною армією польського короля Яна Казимира, а також музеєм–заповідником "Козацькі могили", куди свого часу на поклоніння приїжджав Шевченко.

– Та все ж найбільша цінність нашого краю – його працьовиті люди, – зазначив голова Горохівської райдержадміністрації Леонід Андрійчук.

Що правда – то правда: довкола – море землі і вся – оброблена, зорана, засіяна і жодного клаптика, що нагадував би пустище. Таке враження, що так звана реорганізація цей край обійшла стороною.

– Земля – наша годувальниця, – підтримав розповідь голова райради Ярослав Довгопол, – а тому під час реформи ми докорінно перебудували земельні та майнові відносини, створили організаційно – правові структури ринкового спрямування на основі приватної власності. Як результат, у районі - цілий ряд агроформувань, що нарощують обсяги виробництва, домагаються хороших показників, розбудовують села. На сьогодні маємо 26 сільгосппідприємств усіх форм власності, 102 фермерські господарства. Є і господарства – мільйонери.

ПОСП ім. Франка та ПОСП ім. Шевченка – сусіди, де землі – як добротні скиби, переливаються озимими та ярими сходами. Директор першого – Василь Тарарай, очоливши господарство, поставив собі за мету зробити все для того, аби трудівники отримували гідну зарплату. І торік середньомісячна зарплата тут склала 642 грн., а чистий прибуток – 1083 тис.грн. при рентабельності 24,2%. На фермах – обладнання італійської фірми "Мілклайн", а це – менша кількість обслуговуючого персоналу, краща якість молока. У центральній садибі 340 корів обслуговують два оператори. Мене ж вразило інше: господарство, як запевнив керівник, кредитами банків не користується. Можуть люди…

СГПП “Рать”, очолюване депутатом Волинської облради Віктором Шумським, яке охоплює сім сіл, де на 8 тваринницьких фермах утримується 3000 голів ВРХ, привертає увагу доглянутістю, всюди відчувається рука господаря. Торік СГПП “Рать”, як розповів директор, досягло найвищих показників у виробництві за всі останні роки. У господарстві зібрали по 53 ц з гектара зернових, по 511 ц буряків. А надій на одну корову склав 6700 л. Сільський голова Галина Яковець, не без гордості, розповіла, що Віктор Шумський щороку вшановує кращих працівників підприємства. Якщо раніше передовики виробництва отримували по 2–3 “Славути”, казала вона, то торік підприємство придбало у подарунок “Жигулі”, причому відразу шістьом трудівникам, музичні центри, телевізори тощо. А ще "Рать" спонсорує харчування школярам та вихованцям дитсадочка, допомагає багатодітним сім‘ям тощо.

ВАТ “Луцьке ремонтно–транспортне підприємство” продемонструвало свої вироби, серед яких – агрегати передпосівної підготовки грунту трьох марок, борони дискові навісні п’яти марок, відвал бульдозера з поворотом без циліндра та ін. Тобто, наукові розробки, рацпропозиції втілюються у життя волинян донині. Оскільки день добігав кінця, то Анатолій Грицюк запросив у Луцкий замок (ХІІІ–ХУІІ ст.), – єдиної пам‘ятки домонгольського часу. Це треба бачити: верхній замок має три вежі, фортечні стіни, княжий палац, залишки соборної церкви Іоана Богослова…

– У середні віки наше старе місто називали маленьким Римом за кількістю існуючих костелів, – мовив Анатолій Петрович.

Сучасний Луцьк, де проживає 210 тис. мешканців, – унікальне місто, що виколисало Олену Пчілку, Лесю Українку, виховало Василя Зінкевича, дует "Світязь", "Тріо Мареничів" та інших, називають містом фестивалів, молоді (тут навчається у 5–ти вузах близько 33 тис. студентів), кращого благоустрою, оскільки вже декілька років підряд заслужено удостоюється відповідного звання на всеукраїнському рівні. Біля кожної багатоповерхівки веселкою переливаються різнобарвні квіти, а довколишня чистота, без перебільшення, вражає. Словом, довкола гармонія, повноцінне життя . Таке враження, що добробут й світла слава тут прописалися. Можливо тому, що ці люди не тільки прагнули щастя найдужче, а й самовіддано боролися за нього.

Сповнені приємних вражень, закарпатці, зупинившись у санаторії матері й дитини "Пролісок", що в с.Грем‘яче Ківерцівського району, допізна ділились думками про побачене, зустрічі, знайомства.

Наступний день розпочали із відвідин перлини України – музею Волинської ікони, який нараховує понад 600 святих полотен, серед яких Холмська Чудотворна ікона Божої Матері – унікальна пам’ятка візантійського іконопису ХІ–ХІІ століть, безпрецедентної легендарної історії. Перед кожною роботою хочеться стати на коліна. Зрештою, як і в музеї Лесі Українки, фонди якого налічують понад тисячу одиниць, а експозиція знайомить із життєписом славетної письменниці та волинськими витоками її таланту. Серед них – документи та речі родини Косачів, прижиттєві та рідкісні видання творів Лесі Українки, Олени Пчілки, Михайла Драгоманова, Климента Квітки, Юрія Косача, також унікальна колекція поштових листівок кінця ІХ–ХХ ст. тощо.

Оскільки час невпинно збігав, то згідно з графіком група попрямувала на ПП ”Імпалс” з виробництва круп і макаронів, яке очолює Артур Каплан. “Імпалс”, – мовив Артур Йосипович,– заснований на базі заводу, якому 90 років. Сьогодні підприємство має млин–завод потужністю переробки 150 тонн зерна на добу, елеватор з приймання, зберігання і доведення до кондиції зернових культур, комбікормовий завод, технологічні лінії з виробництва пшеничних, ячмінних круп, а також лінію з виробництва коротких макаронних виробів потужністю 300 тонн на місяць. Побачили ми й цехи державного підприємства “Луцький спиртогорілчаний комбінат” – одне з найстаріших підприємств на Україні, виробництво якого було організоване ще в 1920–1930 рр. Сьогодні воно очолює перелік підприємств – найбільших платників податків.

– Якість нашої продукції, – мовив директор Ростислав Іванов, – підтверджується на різноманітних дегустаційних конкурсах і виставках численними золотими та срібними нагородами, кубками, дипломами. В асортименті – 26 видів горілчаних виробів під торговою маркою “ВІВАТ” та 7 видів під торговою маркою “Полісянка”. Ми – єдине підприємство спиртогорілчаної галузі України, де налагоджено повний виробничий цикл від заготівлі зерна до виробництва спирту та горілчаних виробів.

Як розповідали працівники заводу, його директор – людина пошуку та ініціативи. Він, наприклад, впровадив низькотемпературні схеми розварювання харчової сировини у спиртовому виробництві, що дало економію теплоенергії аж на 30%. Новинка в якійсь мірі збила з пантелику окремих столичних начальників і замість похвали на директорську голову посипались погрози про звільнення. А він далі робив своє: увів нову сучасну лінію розливу горілчаних виробів італійського виробництва, нову автоматичну систему водопідготовки тощо. І завод отримав економію енергоресурсів, що дозволило повністю покрити вкладені кошти й створити запас міцності на перспективу.

Дорогою в облраду, де на делегацію чекали волинські голови райрад та депутати, пішла благодатна травнева злива. Хтось одважно виповів, мовляв, то добрий знак – благословення на співпрацю. Увійшовши в зал європейського облаштування, після коротких вітальних взаємин, умостились у крісла і господарі завели ділову мову про Волинь, де діє 800 промислових підприємств: ВАТ "Луцький автомобільний завод", "Луцький підшипниковий завод", "Електротермометрія", "Волиньхолдінг", "Ковельмолоко" та інші, на яких працює 53 тис. осіб. Тут виробляється половина загальноукраїнського обсягу лічильників для рідин, четверта частина підшипників, кожний шостий легковий автомобіль, 9 % макаронних виробів, цукру–піску, вершкового масла. Волинь займає лідируючі позиції в державі і з виробництва кетчупів, гірчиці, майонезу, що відомі загалу як “Торчинпродукт”. Словом, гроші в бюджеті водяться. Ясна річ, область має певні проблеми і по заборгованості з виплати зарплати, і по безробіттю, що не замовчувала влада. Але важливо, що волиняни максимально зберегли все те, що їм дісталось у спадщину й розвивають у динаміці.

Анатолій Грицюк на правах господаря подякував Михайлу Кічковському за щирий прийом волинської делегації, яка побувала на Закарпатті торік і коротко інформував про те, що очолювана ним облрада старається надавати всебічну допомогу і депутатам, і головам райрад з тим, аби вони могли якомога ефективніше виконувати свої повноваження, цілеспрямовано й компетентно. Для цього проводяться кущові семінари, наради, виїзні засідання тощо. А координаційна рада при голові є однією з головних дієвих форм співпраці, в рамках якої вдалося налагодити партнерські стосунки з багатьма регіонами України, у т.ч. із Закарпаттям. Дасть Бог, підкреслив він, вони будуть послідовними й плідними. І надав слово Михайлу Михайловичу, який сказав: “У Ваш чудовий край нас привело бажання розповісти про Закарпаття, що знане як куточок української землі, де проживає понад сто націй і національностей у злагоді й взаємоповазі, де європейська ментальність і духовні надбання людей злились воєдино. Де ваблять око високі гори й полонини, норовисті ріки та потічки, де Бог кинув до людських ніг цілющі мінеральні джерела, термальні озера, казкові краєвиди та зимову екзотику. І, навіть, золото. До того ж Закарпаття – єдина область за міжнародною шкалою оцінки сумарних можливостей для туризму визнана кращою. Цікавий наш край і своїм виробничим та господарським життям. Деревообробна галузь, садівництво, виноградарство, виноробство, видобуток рідкісних природних ресурсів тощо – усе це в полі зору інтересів ділових людей багатьох країн світу. Отже, є всі можливості і умови щодо партнерства стосовно діючих і налагодження нових сучасних взаємовигідних підприємств, де Волинська область також може знайти себе. Тим паче, що наша область – успішна.

Лише декілька цифр. Перший квартал ц.р. Закарпаття завершило з багатьма позитивними показниками в економічній і соціальній сферах. До загального фонду держбюджету надійшло податків, зборів у сумі 327, 1 млн.грн., що на 58, 5 % або 120,7 млн. грн. більше відповідного періоду минулого року. План виконано на 124,8 %, понад план надійшло 65 млн.грн."

"А тепер – про головне"– далі вів Михайло Михайлович. – По дорозі до вас, душа раділа: ожили, прикрасились, зміцніли ваші села, що говорить про конкретні справи органів місцевого самоврядування Волині, яку називають синьооким краєм, де водні плеса визирають великими і малими ставками, з родючою землею, де дух козацької звитяги витає й донині, щоправда, наповнений новим змістом. Змістом розбудови й духовності. Ви виробляєте зерно, цукор, молоко, м’ясо, рибопродукти. Промовисто заявляють про себе на всеукраїнському рівні і ваші переробні підприємства, досвід яких вважаємо цікавим для нашого краю. Тим паче, що наші області мають багато спільного. За рівнем бізнесової активності населення вони посідають одне з перших міст в Україні. Географічне розташування областей також має спільний знаменник – це близькість кордонів, яка дає вам можливість тісно співпрацювати з прикордонними регіонами Польщі та Білорусії, нам – підтримувати напрацьовані десятиліттями міжнародні стосунки з Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Польщею, Румунією тощо. Як у вашій області, так у нашій працюють міжнародні та загальнодержавні пілотні проекти та Програми, що забезпечують громадам робочі місця, зарплатню, а регіонам – розвиток і процвітання. Отож, як мовиться, сам Бог велів співпрацювати".

"Волинь на відміну від Закарпаття – агропромислова область, – наголосив начальник Головного управління агропромислового розвитку Волинської області Анатолій Аршулік, і навів декілька переконливих фактів. Основу структури сільгоспвиробництва Волині становлять: рослинництво – 57 відсотків, тваринництво – 43 відс. У процесі реформування 416 колективних сільгосппідприємств в області створено 486 агроформувань, заснованих на приватній власності на землю та майно. Крім того нараховуються 169,5 тис. особистих селянських господарств, із яких 57 тисяч власників приєднали до особистих господарств належні їм земельні частки і господарюють самостійно.

Замість довідки. У загальноукраїнському обсязі за 1 кв. 2007 р. за обсягами виробництва Волинь зайняла 12 місце в державі, а в рахунку на одну особу – друге.

Оскільки Закарпаття славиться садівництвом, наголосив він, то волиняни вирішили скласти конкуренцію шляхом відродження галузі садівництва. Закладено сад інтенсивного типу зимовими сортами яблук на площі 25,4 га, а також вперше в Україні проведено посадку лохини високої імпортними сортовими саджанцями на площі 47 га. Співпраця із закарпатськими колегами, на думку Анатолія Аршуліка, слушна насамперед у плані реалізації племінного м’ясного поголів’я, продажу цукру, постачання продовольчої картоплі, сільгоспобладнання тощо. Ми, наголосив виступаючий, готові закуповувати на Закарпатті насіння кукурудзи на взаємовигідній основі та вина, вивчити досвід з вирощування овочів тощо.

Начальник Головного управління агропромислового розвитку Закарпаття Іван Паук зі свого боку відмітив, що у нас виробників сільгосппродукції налічується 1441 одиниця, у тому числі й фермерських господарств 1317, 107 – крупнотоварних сільгосппідприємств, особистих селянських господарств – 295,8 тис. Загальна площа сільгоспугідь у всіх категоріях товаровиробників становить 419,з тис.га. Основні галузі рослинництва: розвиток виноградарства, садівництва і ягідництва, вирощування зерна, картоплі, овочів та кормових культур. За умовами малоземелля ефективність використання земель у нас значно вища у порівнянні з іншими регіонами. Щільність умовного поголів’я худоби та виробництва основних видів сільгосппродукції на 100 га відповідної площі у 1,5 рази перевищує показники інших областей.

Замість довідки. За підсумками року темп приросту виробництва валової продукції у всіх категоріях склав 102,2 відс., що є 10 показником у державі. За 1 квартал ц.р. він становить 103,4 відс.

Важливою частиною АПК області є харчова і переробна промисловості, пріоритетними видами якої є виноробство, консервна промисловість, виробництво безалкогольних напоїв та розлив мінеральної води. До речі, вина Закарпаття увійшли в каталоги кращих вин держави, неодноразово отримували золоті медалі на міжнародних виставках–ярмарках. На сьогодні область має відчутні проблеми у галузі виноробства у зв’язку з непомірно високою вартістю ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями. Це поставило на грань банкрутства більшість державних виноробних підприємств області і з торгової мережі зникли вина таких всесвітньо відомих підприємств як “Леанка”, ”Бобовище”, Іршавського заводу продтоварів та ін. Закарпатська облрада не стала осторонь проблеми і на шостій сесії прийняла звернення до Президента України, Голови ВР, Прем’єр–міністра щодо врегулювання ситуації. Оскільки природно–кліматичні умови дозволяють вирощувати ранні овочі, то відповідно овочівництву приділяється неабияка увага. Ми, наголосив Іван Паук, маємо добрі напрацювання щодо підтримки обласною радою АПК області. І стали першими серед інших областей у межах затвердженої обласної Програми підтримки фермерських господарств на 2005–2007 рр. з обласного бюджету профінансувала виключно всім фермерським господарствам залишок відсоткових ставок по залучених кредитах, які залишились після відшкодування із Держбюджету. Загальна сума коштів обласного бюджету, спрямованих на зазначену Програму у 2006 році становила 196,0 тис. грн, а в 2007 р. сягне 398, 5 тис. грн. А ще зусиллями ОДА та облради вирішується і питання підтримки та розвитку вівчарства на Закарпатті. Згідно з прийнятою відповідною програмою на 2005–2010 рр. особистим селянським господарствам за приріст поголів’я овець трьох попередніх років виплачено 487, 1 тис. грн. за приріст поголів’я вівцематок і ярок старше одного року по 50 грн. за кожну тварину. До речі, у цьому році дія зазначеної програми розширена і відповідним рішенням сесії облради, яким затверджена Програма розвитку та підтримки тваринництва і птахівництва в області на 2007–2010 рр.

За результатами обміну думками, пропозиціями, голови обласних рад Волинської та Закарпатської областей підписали Рамкову угоду про торговельно–економічне, науково–технічне та культурне співробітництво, відповідно до якої сторони створюватимуть сприятливі умови для розвитку спільної діяльності підприємницьких структур, включаючи заохочення, підтримку і захист інвестиційних та організацію нових робочих місць, а також надаватимуть необхідне сприяння у межах своїх повноважень укладенню та реалізації прямих договорів між підприємствами та організаціями всіх форм власності, розташованих у Закарпатській та Волинській областях, на поставку сировини, продовольства, продукції виробничо–технічного призначення, товарів народного споживання, надання послуг, встановленню та налагодженню зв’язків між органами управління, підприємствами, науковими установами, закладами охорони здоров’я тощо. Після чого закарпатська делегація на запрошення заслуженого працівника сільського господарства України Володимира Потапчука поїхала в науково–виробничий селекційний центр з м’ясного скотарства “Зоря”, що в с.Велицьк Ковельського району, де побачили виведену спеціалістами волинську м’ясну породу. Стадо молодих середньорослих бичків випасалось на обочині, які привертали увагу мускулатурою, масивністю. Масть тварин – в основному червона різних відтінків. Як повідомив науковець, жива маса повновікових плідників становить понад 1000 кг, корів – понад 500 кг. Корови відзначаються високою молочністю й добрими материнськими якостями: відлучають телят, зауважте, лише у шість місяців. Легко переносять холод і спеку. Іншими словами, селекційно–племінна робота також поставлена на Волині на відповідний рівень. Як, зрештою, й виробництво сирів, що не містять штучних добавок і за якістю конкурують з продукцією найвідоміших сирзаводів Європи, у чому делегація пересвідчилася, відвідавши насамкінець ВАТ "Рожищенський сирзавод", де головує Олександр Іщук. Названий сирзавод співпрацює з провідними науково–дослідними інститутами Росії, Польщі, Франції, тут діє передова технологія сироваріння. Підприємство на добу виробляє більше 6 тонн твердих сирів одинадцяти видів і 6 видів плавлених сирків.

Підбиваючи підсумки, голови райрад та міські голови ділились враженнями про наші області та домовлялись про наступні зустрічі на предмет укладання міжрайонних угод про співпрацю. Адже, як відомо, початком усяких добрих справ було слово – конкретне, ділове, яке спонукає до активної праці.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати