Знайко біжить, а незнайко лежить

Наразі важко сказати, чи думав щось і що саме з приводу своєї професійної підготовки 27-річний лісоруб Державного підприємства “ Рахівське лісове дослідне господарство” Закарпатського облуправління лісового господарства Петро Сухан у свій останній робочий день – 9 березня. Достатньою вона видавалася йому, щоб уникнути загрози здоров’ю та життю т, чи ні? Проте непоправне таки сталося...

І було це так. 7 березня в урочищі Стоговець Білотисянського лісництва бригада Петра Щерби проводила суцільну санітарну рубку лісу. Вийшли з ладу і трактор, і бульдозер. Працівники домоглися дозволу вийти на роботу, аби полагодити техніку, фактично у день, оголошений вихідним – 9 березня. Відремонтувавши трелювальний трактор ЛКТ-81, лісоруби вирішили перевірити, як працюють лебідка та насоси. В ході випробувань і сталася трагедія: зачокерувавши трос за хлист, що знаходився на відстані 12 м від трактора, потягнули. В момент натягування вершина хлиста обірвалася і травмувала лісоруба Петра Сухана. З важкою раною в голові потерпілого на ношах транспортували до верхнього складу. Та не донесли – метрів за 300 до мети його серце зупинилось.

Хтось зітхне: воістину, незбагненні шляхи Господні... Але державний інспектор з охорони праці Богдан Дорош, котрий провадив розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, в першу чергу поцікавився: чому засоби індивідуального захисту - а каски чемненько стояли долі збоку - не на головах? Як опинився лісоруб у небезпечній десятиметровій зоні біля трактора? І де був майстер, котрий за службовими обов’язками повинен усе це контролювати? У відповідь дилетантське, як на спеціалістів із солідним досвідом, виправдування: ми ж не ліс валили, а техніку ремонтували... На лісосіці ж закон один, навіть якщо прогулятись зайшов на неї – будь добрий його дотримуйся. Коли ж ні – не нарікай на фатум і не дивуйся наслідкам...

Закони і нормативи чомусь приходять на гадку, як гарна думка, вже опісля. Пам’ятаючи про це, саме з обізнаності присутніх стосовно “свіжого” нещасного випадку розпочав семінар з питань культури виробництва та охорони праці, що відбувся в рамках Тижня охорони праці на базі ДП “Берегівське лісогосподарство”, його керуючий, заступник начальника Закарпатського обласного управління лісового господарства Іван Печер. Піднімав по черзі – одного, другого, п’ятого... І висновок не забарився: інформація, на жаль, доведена не до всіх. То що вже говорити про висновки й заходи, скеровані на виправлення ситуації? Тож “розбір польотів” у довгий ящик відкладати не стали – кожен з учасників семінару, що представляв службу безпеки виробництва в тому чи іншому структурному підрозділі управління, отримав, що заслужив.

Далі ж- за планом, який запропонував головний спеціаліст відділу лісових ресурсів та охорони праці Андрій Мусійовський. Про досвід роботи господаря – ДП “Берегівське лісогосподарство” - в питаннях культури виробництва та охорони праці розповів головний лісничий підприємства Іван Гриб. На чому наголошував? На практиці, що виправдала себе протягом років, і не в одній галузі. З нічого, як кажуть, нічого не візьметься. Тож, аби отримати гарний результат у будь-якій справі, треба не шкодувати у неї вкладати. З року в рік тут збільшують суми, що виділяються на безпеку виробництва та охорону праці: якщо в минулому – 8 тис. грн., то в цьому – майже 12. І засобами індивідуального захисту тут забезпечені на сто відсотків. Тому, не в останню чергу, і випадків травматизму не зафіксовано...

Щоб позитивний досвід не перетворився на колискову, що має здатність присипати пильність, до учасників семінару звернувся заступник начальника Територіального управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області Василь ЛАЗОРИК.

- Що б доброго ми не зробили й яких би успіхів у працеохоронній царині не домагались, - наголосив він, - права заспокоюватись на досягнутому не маємо. Адже провідна галузь економіки регіону – лісозаготівля та деревообробка – з року в рік забирає у нас десятки людей. Ось статистика тільки по управлінню : 2004 рік травмовано 8 чоловік, з них 2 – смертельно; 2005 – відповідно 4 і 2; 2006 – знову 8 і 1. І в цьому, що тільки-но розпочався вже два випадки , один з яких – з Петром Суханом, з якого розпочався семінар... Травмувати і відправляти людей на той світ ми не маємо права. Тож повинні вчити їх поводити себе на лісосіці професійно!

Більш плідно співпрацювати з головами профкомів лісозаготівельних підприємств у напрямку захисту здоров’я та збереження життя працівників галузі закликав керівників служб охорони праці голова облпрофради лісового господарства Валерій Федурця. І наголосив: витрати на охорону праці відповідно до зробленого аналізу у галузі поки що , на жаль, становлять 0,46 %, тоді як згідно з вимогами чинного законодавства повинні бути не менше 0,5% від обсягів реалізованої продукції. Така ситуація ганьбить нас...

Жвавий інтерес у присутніх викликав виступ головного лісничого ДП “Рахівського лісового дослідного господарства” Андрія Угрина, присвячений особливостям застосування природо-зберігаючих технологій при розробці лісосік в гірських умовах. Йшлося про використання швейцарської техніки “Мансвельд”, яка проводить рубку на крутих схилах більш якісно, швидко та бережно до природи. Почути – цікаво, побачити, кому поталанить – тим більше, але як можна порівнювати закордонного лісоруба, що приїжджає на лісосіку на власному “Джипі” у найсучаснішій екіпіровці з нашим, у якого поки що, на жаль, все – по мінімуму? – резюмували учасники семінару.

Мабуть, найцікавішим повідомленням на семінарі став виступ головного лісничого ДП “Ужгородське лісогосподарство” Василя Кия. Говорив він про досвід співпраці з лісозаготівельними підприємствами, що працюють за договорами підряду. Без сумніву, їх зручно і дуже вигідно залучати на рубки. Але як зробити так, щоб на лісосіці не опинялися люди випадкові, фахово не підготовлені, і –головне – щоб внаслідок цього не збільшувалася у нас армія інвалідів, не зростала кількість тих, що полягли у мирних боях за ліс? Бо ж надто дорогою виявляється ціна...

Заключним акордом семінару стала, анонсована як показова, рубка. Планували продемонструвати, як правильно звалити дерево, чокерувати його, відтрелювати кінною парою. Але зробили з точністю до навпаки: відслідкували звичний лісорубам процес, а потім детально розібрали всі помилки і упущення. Так, прийшли до висновку, запам’ятається краще, чого ні в якому разі не слід робити на лісосіці, щоб не постраждати.

Хай стане в нагоді наука і тим, хто вчився, і тим, хто працював!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати