Аптечне "рейдерство"

Аби з’ясувати, що стоїть за цими розмовами, ми звернулися до завідуючої аптеки №1 Олени Литвин, яка підтвердила, що чутки мають цілком реальне підґрунтя. Більш того, 19 квітня відбулася перша спроба рейдерської атаки на аптеку.

Проблема сягає корінням ще 2004 року, коли попередня міська рада прийняла рішення про переведення 8 аптек Ужгорода із комунальної власності області у міську. Щоправда тоді питання не стояло так гостро, оскільки для самих аптек однаково кому сплачувати орендну плату — місту чи області, тим паче, що й до цього рішення всі податкові виплати спрямовувалися в ужгородську казну. Однак прийшла нова влада, а з нею і нові проблеми. Новостворене спеціалізоване ужгородське комунальне підприємство, для якого аптеки як окремі юридичні особи стали просто невигідними, почало захоплювати одну за одною аптеки міста, без будь-яких необхідних в даному випадку актів прийому-передачі чи впровадження процесу ліквідації попередніх фармацевтичних структур.

«Коли розпочалася «аптечна війна» між містом та областю ми були переконані, що нас це не зачепить, — бідкається Олена Литвин. — Яка насправді різниця, буде це комунальне підприємство області чи міста. Однак перший дзвіночок продзвенів тоді, коли нас, аптекарів, жодним чином не було поінформовано про створення нового комунального підприємства, про те, хто ним буде керувати тощо. Тобто кожен крок нас насторожував, бо інакше як підпільним чи підкилимним його не назвеш. Більш того, нам навіть не захотіли дати в руки статут новоствореної структури. Однак тоді, коли ми правдами-неправдами його таки роздобули, то одразу зрозуміли, які наміри стоять за створенням цього КП і яка доля очікує нас».

Найбільше налякало аптекарів право КП на відчуження рухомого та нерухомого майна. А враховуючи те, що саму будівлю аптеки №1 оцінили у цілих… 69 тисяч гривень, закрадаються сумніви про благі наміри ужгородської влади і про те, чи не з’явиться в майбутньому на цьому місці чергова «забігайлівка». Самі аптекарі в цьому фактично не сумніваються: «Нам одразу стало зрозуміло, що створення усіх цих КП направлене на будь-що, але не на розвиток фармації міста. Тим паче, що ми добре знаємо людей, які нині керують цим процесом. Ці керівники не зробили якогось прориву особливого у фармації, навпаки — завжди пасли задніх», — каже Олена Василівна

Нині триває судовий процес, який ініціювали самі працівники аптеки №1. Вони відстоюють своє право на оренду приміщення, строк якої хоч і завершився ще 30 жовтня, однак ніхто впродовж місяця аптеку не попередив про розірвання договору, а це означає, що оренда продовжується ще на рік. Незважаючи на це 19 квітня виконавча служба зробила першу спробу виселення аптекарів. «Вони добре знали, що справа знаходиться в суді. Однак незважаючи на це, вчинили тут справжній погром! Зламали замки, виламали двері замки! Представники КП почали заносити сюди свої медикаменти. Перелякані працівники аптеки зачинилися в підсобному приміщення. Благо, вчасно привезли ухвалу суду після чого «нальотчики» відступили», — згадує події того дня завідуюча. Щоправда нині вона не певна чи захоплення не повториться знову.

Аптекарі переконують, що борються не так за власні робочі місця, як за збереження для Ужгорода чергової історичної пам’ятки. До речі, із переліку тих самих історичних пам’яток аптеку №1 терміново було вилучено! І справді, яка там історія — перша згадка про аптеку «всього лиш» 1682 рік. Не проти фармацевти, щоб на цій базі була влаштована аптека-музей, як це зроблено в багатьох інших містах. Однак знову ж таки, подейкують, що усі старовинні аптечні приладдя були вивезені до Києва одним відомим закарпатським політичним діячем-фармацевтом. Напевно в столиці більше цінують пам’ятки історії. Ми ж будуватимемо «генделики». Чим не окраса на 1000-річного міста. Правда, Сергіє Миколайовичу?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати