Закарпатський тваринний ринок приваблює колоритом і щирістю (ФОТО)

"Це добротний кінь. Тонну грузу з гори звезе легко", – хвалить свій товар Олександр Цепецауер. Каже, що коні йому приносять радість, щастя, але й також гроші. "Зимою в мене було семеро коней, з того чотири спортивних. Все розкупили", – розповідає про своє господарство.
 
Щоб прогодувати сім'ю, їздив заробляти у світ. У Чехії працював на пивзаводі, будував газогони і, врешті, повернувся до своїх коней. "Коні моя віра і впевненість. Я їх розумію і вони розуміють мене", – зазначає Олександр Цепецауер. Пропонує купити спортивну кобилу: "Метр вісімдесят, але треба її тренувати. Чорна, дуже гарна, відмінна для верхової їзди".

"Perpetuum mobile" для свиней

Свій натуральний товар продавці виставляють на машинах, в автобусах, на возах, мотоциклах та іншому транспорті, Щоб привезти худобу на ринок, використовують все, що їде.
 
Колишній тракторист Василь Тріфан змонтував собі якесь "perpetuum mobile", щоб перевозити худобу. У мене були коні, але ця машина потужніша і зручніша", – гордо показує свій гібрид. Мотор взяв із трактора, колеса з Жигулів, "панель приборів" із газової плити. "Коштує може 1500 доларів, але я її не продам. Це мій робочий інструмент", – хвалить курйозну конструкцію.
 
Літня пані продає корову. "Просимо за нашу Красю 5000 гривен. Їй вісім років. Вже не маємо сил годувати. Дома у нас є ще дві", – пояснює, чому привезла тварину на продаж. Жінка впевнена, що без худоби в селі не можна обійтися. "Моя донька живе в Нью-Йорку. Щороку приїжджає до нас, щоб діточки попили свіжого молочка", – каже вона. Жаліє тільки, що тварини не завжди потрапляють у добрі руки.
 
Самі голосні на ринку, напевно, свині. У великій кількості конкурують білі, чорні чи плямисті різного віку і розмірів. Рожеві "молочні" поросятка туляться в холодний осінній ранок одне до одного. Всього за двісті гривень можуть стати "жертвою" гриля. Але продавці надіються, що знайдуться добрі люди, які захочуть "викохати" з малечі солідних льох.
 
Саме словом "кохати" називають в Закарпатті вирощування тварин. Люди завжди бережно відносились до своєї худоби. У бідних гірських районах вона часто помагала здолати голод. Нині жаліються, що м'ясники скуповують все без розділу, як і для чого було вирощено.
 
"Українці люблять сало, але ця свиня годиться більше на м'ясо", – пояснює продавець. Між десятками хрюкаючих красунь однак тяжко вибрати "найсальнішу". Він зауважує, що "краще купити меншу і самому догодувати так, як кому потрібно". Саме тому на ринок навідуються і гурмани, які слідкують за якістю своїх харчів.
 
Восьмидесятирічна бабуся Марія Костевич діловими жестами показує, куди треба скласти зерно і муку. Похилий вік їй не заважає впоратися з величезними мішками.

Базарний хаос і сюрреалізм

Люди і тварини знають на базарі своє місце. Неймовірний хаос, який недосвідченого відвідувача вражає в першу мить, має свої внутрішні правила. Їх навряд чи можна пояснити якимось законом. Які можуть бути закони, коли ціле село стає в "базарний день" одним великим ринком.
 
На огорожах висять весільні плаття, канави обкладені мереживною білизною. На капотах машин продається м'ясо, а шкарпетки і черевики розкладені по парах на асфальті і конкурують салу і сметані.
 
У нересницькому кафе можна підключитися до інтернету, на будинках стирчать сателітні антени і здається, що навіть коні в цій суміші розмовляють по мобільних телефонах. Однак усі модерні технології не мають великого значення в цьому майже сюрреалістичному світі. Його головною цінністю є відчуття, що це натуральне, не фальшиве життя, і люди там чесні та справжні.

Теги: Нересниця, ринок

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати