Зав’язати представникам влади очі, аби вони хоч на мить відчули себе незрячими...

Таку ідею висловила під час прес-конференції, що відбулася у прес-центрі "Закарпаття" з нагоди Міжнародного Дня білої тростини (символу сліпих), голова Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору "Дивосвіт" Оксана Богданець. Вона зазначила, що ця практика не є новою: минулого року міському голові Луцька зав'язали очі чорною пов'язкою і пустили містом із білою тростиною. Тоді ефект від акції перевершив усі сподівання. Тож, можливо, і представники місцевої влади Закарпаття зможуть, як то кажуть, "власною шкурою" відчути, як це воно — бути сліпим, і оцінити, наскільки для таких людей в області створені умови. 
 
Загалом, на сьогоднішній день на Закарпатті проживає більше 3 тисяч інвалідів зору, хоча офіційно на обліку в Закарпатській організації Українського товариства сліпих перебуває лише 1281 інвалід. Таку ситуацію голова Закарпатської організації УТОС Василь Тирпак пояснює тим, що у селах люди не бачать потреби звертатися, оскільки не розуміють, що саме може дати їм членство у вищезгаданій організації. До того ж пенсіонерам не вигідно ставати на облік та отримувати пенсію за інвалідністю, тому що пенсія за віком є вищою. Та навіть ті майже 1300 закарпатців із вадами зору не можуть у повному обсязі отримувати допомогу, — розповів Василь Васильович. Він повідомив, що для закарпатської організації УТОС настали складні часи. Наприклад, одним з нагальних і болючих питань є забезпечення інвалідів тифлозасобами: тростинами, цифровими годинниками, будильниками, тифломагнітофонами, диктофонами. За його словами, раніше гроші на придбання цих засобів виділялися через центральне управління УТОС, однак 4 роки тому все змінилося, бо такі повноваження було надано управлінню праці та соціального захисту населення. В результаті — труднощі з фінансуванням і, відповідно, забезпеченням сліпих необхідними засобами.
 
Крім того, на прес-конференції було зазначено, що сьогодні одиниці з тих, хто є інвалідом по зору, мають роботу. Як не крути, та сліпі чи люди із залишковим зором не можуть скласти гідну конкуренцію зрячим. "Те, що для людей, котрі добре бачать, не становить жодної проблеми, для людей із вадами зору може призвести не тільки до нещасного випадку, але й до смерті", — зазначив Василь Тирпак. Подумайте самі, чим може закінчитися для сліпого прогулянка тротуаром, на котрому відкритий люк або ж протягнутий посеред дороги дріт...
 
Основними завданнями УТОСу є захист інтересів сліпих, їх інтеграція у суспільство, соціально-трудова та медична реабілітація, а також покращення їх добробуту. Та є в Ужгороді інша організація, основна мета якої — допомогти морально. "Коли люди, що втратили зір у свідомому віці, пройшли медичну реабілітацію, в них починаються інші проблеми — психологічного характеру. Вони залишаються один на один зі світом, до життя в якому не пристосовані. Як наслідок — виникає депресія. І саме в цей момент поруч мають опинитися люди, котрі здатні допомогти. В першу чергу, морально", — розповідає Оксана Богданець. Три роки тому, розуміючи всю складність ситуації, ініціативна група (серед членів якої також є інваліди по зору) вирішила зробити все можливе, аби створити центр психологічної підтримки таким людям. На сьогоднішній день зроблено багато: реалізовано, до того ж успішно, проект "Доступне Закарпаття", багатьох незрячих забезпечено комп'ютерами для власних потреб, проведено ряд семінарів (як для незрячих, так і для представників різних сфер). Зараз на черзі питання, що стосується організації школи для сліпих з підготовки орієнтування у просторі та ходіння з тростиною.
 
До речі, одним з небагатьох, що наважується ходити Ужгородом з тростиною, є Володимир Чулей — завідувач кафедри програмного забезпечння та підтримки користувачів УжНУ. Він навіть не пам'ятає, коли втратив зір, та пригадує, що в перший клас мукачівської спеціалізованої школи пішов тотально незрячим. Володимир Миколайович не зміг пояснити журналістам, яким чином орієнтується в місті і завжди приходить саме туди, куди направлявся. Більше того, він користується громадським транспортом і працює на комп'ютері нарівні зі зрячими.

*   *   *

А чи знаєте ви, що, за інформацією учених, до 2020 році у світі житиме 100 мільйонів сліпих? Виявляється, на нашій планеті кожні 5 секунд втрачає зір 1 доросла людина, а кожну хвилину — дитина. А тепер порахуйте, скільки жителів Землі стали інвалідами зору, допоки ви читали цей матеріал...

Теги: незрячі, сліпі, інваліди зору, біла тростина

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати