Сонячному Закарпаттю – сонячну електростанцію

Сонячному Закарпаттю – сонячну електростанцію

У попередньому, вже трохи призабутому, матеріалі з цієї серії наша газета розповідала про можливості гідроенергетики. Зараз зосередимося на потенціалі Сонця. А він дуже великий. Вчені запевняють: якби люди могли  використовувати тільки 0,0125% (!) всієї його енергії, то потреби планети зараз були б повністю забезпечені. Але це теоретично. На практиці ж існують різні фактори, що обмежують потужності сонячної енергетики: високі ціни на обладнання та його ресурсоємність, проблема великих площ, які необхідно займати під колектори. Та все ж наука йде вперед, й інвесторів ці труднощі не лякають. Так, цього тижня очільник Закарпаття Олександр Ледида зустрівся із заступником директора ПП "Унгвар холдінг"  Володимиром Бобковим та групою угорських компаній, котрі виявили бажання побудувати в області сонячну електростанцію потужністю 10 МВт. Щоправда, для цього потрібно 20 га землі, знайти яку у нас нелегко (хоча, як ми писали в попередньому номері, у краї пустує 18 тис. га сільгоспугідь. – Авт.). Зате в подальшому інвестори готові звести й завод із виробництва сонячних елементів. Річ у тому, що, за словами Володимира Бобкова, українське законодавство вимагає, аби подібні електростанції як мінімум на 30% (це зараз, а далі – більше) забезпечувалися батареями вітчизняного виробництва. Саме тому доцільно відразу говорити і про будівництво заводу з випуску сонячних елементів. Електростанція працюватиме не на традиційних монокристалічних сонячних батареях, а з використанням вакуумного напилення на скло. Цей варіант кращий тим, що дає змогу сповна використовувати сонячну енергію від світанку до вечора, причому навіть за хмарної погоди. За приблизними підрахунками, на зведення електростанції витратять майже 20 млн. євро. Чому ж угорці вирішили будувати у нас, а не на батьківщині? Все просто: їх привабив досить високий "зелений тариф", який існує в Україні. В Угорщині подібний закон затверджений, але не працює. Для нашої ж області реалізація проекту дасть купу плюсів: зменшить місцеві енергетичні проблеми; додасть 100-150 кваліфікованих робочих місць; підштовхне розвиток високотехнологічної промисловості.

"За відновними джерелами – майбутнє, – каже Володимир Бобков. – Недалеко від нас, біля Праги, Братислави, в Угорщині поля всіяні вітряками. Європа шукає, яким чином забезпечити себе альтернативою газу. Сонячна енергія активно використовується у Німеччині та Іспанії. Повірте, і на Закарпатті з реалізацією цього проекту у перспективі, зі здешевленням технологій (а на прикладі мобільних телефонів бачимо, що воно неминуче), можна буде говорити про використання усіх пласких дахів для отримання сонячної енергії".

У принципі, керівник Закарпаття Олександр Ледида підтримав ідею і стосовно виділення землі та сприяння у технічних питаннях пообіцяв повну підтримку. Однак такі масштабні проекти узгоджуються на державному рівні, тож губернатор підніматиме це питання  перед першим віце-прем'єр-міністром України Андрієм Клюєвим – пакет документів про майбутній об'єкт для представлення в Кабмін інвестори вже підготували.

А загалом, запевняє Олександр Бобков, на Закарпатті вигідно використовувати різні види чистої енергії – і вітрову, і сонячну, і міні-гідроенергетику та насоси, що викачують тепло землі. Важливо просто зробити правильний вибір – залежно від конкретних місцевих умов.

Газ зі ... сміття й намулу

Власне, енергію можна отримувати з найнесподіваніших, на погляд пересічного громадянина, речей. Останні пропозиції зарубіжних учених – рукотворні торнадо та блискавки, великі повітряні змії замість вітряків, газифікація токсичних відходів, глюкозові батарейки, метан зі сміття й курячого посліду, навіть біопаливо з водоростей і... людського жиру, видаленого при ліпосакції, а також сеча для отримання водню як джерела енергії (зберігати його в чистому вигляді складно й вибухонебезпечно, а так – і сировини достатньо, і проблем ніяких). Працюють у цьому напрямку й вітчизняні дослідники. Так, Українська академія наук та ряд її виробничих підрозділів розробили установку, котра може добувати газ із усього, що містить органіку: відходів деревини, рослинних залишків та інших "побічних" продуктів сільського господарства, каналізаційних стоків. Причому це – не теоретична модель, а діючі прилади, котрі незабаром з'являться і на Закарпатті.

"На мій погляд, потенціал такого методу отримання газу, який можна використовувати і для теплозабезпечення, і для виробництва електрики, у нас дуже великий, – вважає Володимир Бобков. – Хто не бачив на Закарпатті купи опилок, котрі підприємства не знають, куди дівати, гори обрізаних комунальниками гілок, тліючих сміттєзвалищ? А це ж потенційна сировина...".

До речі, Закарпатській ОДА вже надали пропозиції щодо поширення такого досвіду на території області. Наприклад, нашим водоканалам можуть допомогти отримувати газ із ...намулу, який утворюється в процесі очищення стоків. Бізнесові структури теж могли б зацікавитися газогенераторами, однак оскільки йдеться про вкладання чималих сум – поки вагаються. Хоча показник окупності цих ноу-хау дуже високий – від року до двох. Собівартість електроенергії – в межах 30 копійок за кВт, тоді як у держави комерційні організації закуповують її по гривні. Тобто для енергоємних виробництв, які мають придатні відходи, це однозначно вигідно. А щоб було ще й доступно – у планах надавати газогенератори в лізинг на 2-3 роки.

Віддача – та сама, енергії – у 5 разів менше

Проте якщо поривати з традиційними джерелами енергії наважиться не кожен, то ощадливо використовувати її змушені всі з огляду на стабільно зростаючі тарифи. У цьому сенсі колись дешевий газ зіграв із нами злий жарт: і виробникам, і громадянам просто "облом" було вкладати гроші в енергозберігаючі технології. Підсумок сумний: у собівартості української продукції частка енергоносіїв у 5 разів вища, ніж у європейської! Що так далі тривати не може, само собою зрозуміло. Отже, порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. До речі, масова відмова закарпатців від централізованого опалення – якраз із цієї серії. І якщо хтось іще не вирішив, як тепер грітися – вищезгадані підрозділи академії наук попрацювали й у цьому напрямку. Володимир Бобков розповідає: вони розробили дуже ощадні електроприлади, які діють за дещо іншим принципом, ніж традиційні масляні радіатори, а відповідно споживають разів у 5 менше електроенергії. За ціною монтажу й установки вони конкурентні і навіть кращі за газове опалення. Для обігріву 20 м² достатньо потужності 0,4 кВт! Електрочайник бере більше. Зрозуміло, що  проводку для такого опалення міняти не обов'язково, та й техумов від МРЕМ не потрібно. До того ж прилад мобільний, його можна повісити на стінку або поставити на коліщатка й переміщати, куди завгодно. Такий спосіб обігріву  придатний не лише для приватних помешкань, а й для установ. Скажімо, середньостатистичну школу спокійно можна обладнати ним за місяць.

До слова, у Львові нині працює програма, за якою один із банків під 25% на 2 роки кредитує будь-які енергозберігаючі й "альтернативно енергетичні" роботи в помешканнях городян: заміну системи опалення, вікон, утеплення стін тощо. А потім місцева влада з бюджету погашає 15 – 20 із цих відсотків. Подібним чином, хоча набагато інтенсивніше, стимулюють до енергоощадності європейців. Мабуть, і нам би не завадив такий досвід...

Теги: сонячний, електростанція, енергія

7 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати