Вироблені на Закарпатті харчі не містять генетично модифікованих організмів

Нині ж розуміємо, що натуральне все ж краще. І навіть переплачуємо за яблучко з хробачком, знаючи, що від красивого "хімічного" шкоди може бути більше, ніж користі. Втім про шкідливість чи ні такої продукції спеціалісти й досі сперечаються. Одні стверджують, що генетично модифіковані продукти можуть викликати алергію.

Уряд США, де масове виробництво продуктів з ГМО розпочалося ще 1999 року, констатує, що за цей час ніхто з громадян не свідчив про якісь розлади чи недуги, пов'язані з вживанням такої продукції. Опоненти ж заперечують, мовляв, у світі просто не існує довгострокової програми моніторингу впливу ГМО на організм людини. Експерти ВООЗ вважають, що небезпекою є потенційна здатність змінених генів проникати в людський організм. Втім, шкідливість цього досі не доведена. Та поки тривають дискусії, держави таки вирішили перестрахуватися, зобов'язавши виробників повідомляти про наявність ГМО на етикетці своєї продукції.

Торік спеціалізована лабораторія з дослідження продуктів на вміст ГМО почала працювати в Ужгороді при обласній санепідемстанції. До її фахівців ми й подалися з'ясувати які харчі пропонують нам виробники.

– Якщо шкідливість ГМО не встановлена, навіщо перевіряти продукти харчування?

Світлана ГІБА, лікар з гігієни харчування облСЕС

– Нині ніхто у світі не може впевнено сказати чи шкідливі генетично модифіковані продукти для людини. Однак, фахівці вирішили, що люди мають право знати. вживають вони натуральну їжу, чи з видозмінених продуктів.

В Україні це регламентується законом "Про приєднання до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біорізноманіття" 2002 року, "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів" 2007 року, окремими статтями законів України "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про дитяче харчування", "Про захист прав споживачів", змінами до вказаних та інших законів, які стосуються біобезпеки та інформування громадян щодо наявності у харчових продуктах генетично модифікованих організмів, численними постановами Уряду.

– Чому вирішили облаштувати спеціалізовану лабораторію в Ужгороді?

Тетяна ТЕСЛОВИЧ, завідувач вірусологічною лабораторією облСЕС

– Досі у нашій області не було подібного закладу. А це на нинішній час – необхідність і вимога закону. Оскільки в обласній санепідемстанції є відповідне обладнання, можливість придбання тест-систем для виявлення ГМО, наші працівники пройшли стажування, відвідали наукові семінари, то й було вирішено створити таку лабораторію на базі облСЕС.

– Звідки надійшло обладнання?

– Ми отримали його централізовано з Києва, коли створювалася центральна дослідницька станція і, відповідно, лабораторії у регіонах України.

– Наскільки складно виявити ГМО?

– Це дуже кропіткий і трудомісткий, чутливий процес. Виявляються генетично-модифіковані організми надсучасним методом полімеразної ланцюгової реакції, який потребує багато зусиль і посиленої концентрації уваги спеціалістів. Досліджуємо продукти з допомогою ампліфікатора – спеціального приладу, який запрограмований на виявлення ГМО. Процес дослідження одного зразка відбувається у кілька етапів і загалом триває близько трьох годин. На завершальному етапі все комп'ютеризовано, тобто втручання людини зведено до мінімуму.

– Які саме продукти ви перевіряєте і як вони потрапляють до лабораторії?

С.Г. – Досліджуємо всі харчові продукти згідно вимог закону України про обов'язкове їх маркування на вміст ГМО. Функції контролю за виконанням цього закону покладено на органи Держспоживстандарту. Санепідемстанція не зобов'язана контролювати вміст ГМО у продуктах. Ми виконуємо дослідження на замовлення виробників продуктів.

– Тобто досліджуєте лише ті продукти, які вам замовляють?

– Так. Виробники харчової продукції, коли затверджують етикетку, мають підтвердити документально, що продукція не містить ГМО. Тож звертаються до нашої лабораторії, щоб ми провели дослідження.

– Імпортну продукцію також перевіряєте?

– Згідно закону, якщо імпортер завозить харчі з-за кордону, то також має підтвердити в українській лабораторії відсутність в ній ГМО. Тому завезені продукти також перевіряють. В тому числі досліджували такі продукти і ми.

– Які результати досліджень?

Т.Т. – На нинішній час ГМО ми не виявили у жодному зразку харчової продукції закарпатських виробників.

– Доводилося чути, що значна частина сої, кукурудзи, картоплі, які вирощують в тому числі й на Закарпатті, є генетично модифікованими. Чи досліджуєте сільськогосподарську продукцію, яку вирощують у нас?

– Великих підприємств з вирощування сировини для харчової промисловості у нас в краї немає. А ті, що вирощують, нам зразки своєї продукції для дослідження ще не надавали. Тож жодного зразка закарпатської сільгосппродукції у нашій лабораторії поки не досліджували.

– Нині, згідно закону, усі харчові продукти потрібно перевіряти на вміст ГМО. В тому числі позначку "Без ГМО" можна побачити й на пляшках з мінеральною водою, яка апріорі не містить білків... Вважаєте, це виправдано?

– (Сміються). Гадаємо, не зовсім. Однак, коментувати вимоги закону – не наша компетенція.

С.Г. – Продукція з ГМО не заборонена в Україні. Визначено лише межу постановою уряду. Якщо продукція містить до 0,9% ГМО, вона вважається органічною, якщо більше – модифікованою.

– Тож продукти дитячого харчування теж можуть містити ГМО?

– Ні. У дитячому харчуванні використовувати генетично змінені організми заборонено.
Петро ПОЛІХА

Довідка. Генетично модифікований організм (генетично змінений або трансгенний організм) – такий, що має в собі нову, неприродну для себе комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки техніці генетичної інженерії. Мета методу – переміщення в організм разом з генами бажаних ознак.

Теги: ГМО, генетично, модифікований

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати