Як повідомили Закарпаття онлайн на кафедрі туризму УжНУ, такий різновид відпочинку як туризм давніми рудниками, шахтами в пошуках мінералів уже відпрацьований у Європі (Чехія, Італія, Швейцарія, Словаччина), де користується значною популярністю. Середньовічні копальні, мінералогічні музеї, древні шахти, можливість самому намити золото в потічку, колекціонування мінералів – усе це в європейських країнах приносить прибуток, при цьому популяризуючи саму державу.
Маршрут включає ознайомлення з мінералами Закарпаття, анімативні ігри (пошук мінералів, намивання золотого піску, складання колекції мінералів Карпат.
Довідка:
Мінера́ли – природні хімічні сполуки, що входять до складу земної кори, однорідні за своєю фізичною будовою та хімічним складом. Наука, що вивчає мінерали зветься мінералогією.
Поняття "мінерал" виникло давно й з того часу безперервно змінюється відповідно до зміни змісту мінералогії. На початковому етапі її розвитку термін "мінерал" був синонімом терміна "копалина" й охоплював власне мінерали (в сучасному розумінні), гірські породи, руди та скам'янілості.
Ужгород – УНГВАРИТ. На північно-західній окраїні міста Ужгород, вулиці Чорноморській, є старий кар'єр, де в 1839 році Е.Ф. Глекером був знайдений новий мінерал, описаний ним під назвою унгварит (Унгвар – угорське найменування Ужгорода). Пізніше виявилось, що це зовсім не самостійний мінеральний вид певного складу, а опал з домішками глинистого мінералу нонтрониту та гідроокисів заліза. Унгварит часто називають хлоропалом за зелений колір. Втім, його забарвлення досить різноманітне, але зелені тони зустрічаються частіше всього. Колір каменю залежить від забарвлення нонтроніту, що входить в його склад, та може бути зеленкувато-жовтим, фісташково-зеленим, коричневим, бурштиново-жовтим, червоно-бурим, сірувато-блакитним та чорно-бурим. Камінь дуже гарний та на зрізах часто просвічує, як нефрит або бурштин. Унгварит належить до андезитових порід північно-західної частини Вигорлат-Гутинської вулканічної гряди, де його утворення пов'язано з діяльністю гарячих газів та розчинів, що циркулюють у лаві в період її застигання та твердіння.
Ворочево – ГРАНАТ. Гранати є характерними мінералами метаморфічних, контактово-метасоматичних і магматичних порід. У кристалічних сланцях і гнейсах, що утворені внаслідок регіонального метаморфізму глинистих порід, часто зустрічається альмандин, рідше – гросуляр. У скарнах питомими є кальцієві гранати – гросуляр та андрадит, уваровіт зустрічається рідко, здебільшого на контакті з хромосомними ультрабазитами. З гранатів магматичного походження піроп, як найбільш стійкий до високих температур і тиску мінерал, зустрічається в кімберлітах, перидотитах, піроксенітах: спесартин та альмандин – у гранітах і пегматитах, а останній також у ріолітах і дацитах.
Оленево – КАРПАТИТ. Мінерал типу органічних сполук. С32Н170. Сингонія моноклінна. Утворює голчасті і волокнисті агрегати. Густ. 1,40. Колір світло-жовтий, блиск шовковистий.
Ізки – ГІРСЬКИЙ КРИШТАЛЬ. Мінерал класу силікатів, прозора безбарвна відміна кварцу. Зустрічається в пустотах, в гідротермальних та альпійського типу жилах у вигляді поодиноких кристалів, іноді друз. В сиву давнину гірський кришталь приймали за скам'янілий лід, так як знаходили його високо в горах, де лежать вічні сніги, та й сама "холодність" каменя служила тому. Прозорі кристали кварцу без кольору здавна притягували людей. Цінність його полягає в прозорості та схожості с двома основами життя - водою та повітрям. Саме чистота, прозорість та холодність мінералу зробили його символом невинності та постійності, скромності і цнотливості, вірності та чистоти помислів. Він допомагає досягнути гармонії та рівноваги, підтримувати високі ідеали та передбачувати майбутнє. Греки та римляни застосовували гірський кришталь для виготовлення різноманітних прикрас. В середні віки для гадання використовувалась так звана "кришталева куля магів". Вона слугувала для того, щоб чародії та чарівники могли сконцентрувати на ньому свою увагу при здійсненні магічних дій.
Берегово – КАОЛІН. Гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Утворюється внаслідок вивітрювання або гідротермальної зміни слюдисто-полевошпатових порід (гранітоїдів, ґнейсів, сланців), пов'язаної з вулканізмом. Має високу вогнетривкість та низьку пластичність. Жовта глина служить сировиною керамічного і гончарного виробництва (палена цегла, дахова черепиця, дренажні і каналізаційні труби, горшки тощо). Після обпалення при 1200—1300°С керамічні вироби втрачають здатність поглинати воду і мають відносно високу механічну міцність. Чистий каолін іде на виготовлення фарфорових і фаянсових виробів, які обпалюють при 1300—1400°С. Каолін застосовують як наповнювач у паперовій промисловості.
Мужієво – ЗОЛОТО. У Берегівському, Рахівському, Тячівському, Мукачівському районах колись були золотокопальні, де видобуток проводився кількома методами. Наприклад, поблизу гірських річок і сіл Грабова, Герцівців, Тростяниці на Мукачівщині були невеличкі зони, де намивали золото. Так само поблизу Ділового на Рахівщині, біля Угольки, Тарасівки на Тячівщині. А підземним методом добували у зоні Мужієва, де й за незалежної України спробували добути українське золото.
Солотвино – КАМ'ЯНА СІЛЬ. Кам'яна сіль - безбарвна або сніжно-біла, частіше забарвлена домішками глин, тальку (сіра), оксидами і гідрооксидами заліза (жовта, оранжева, рожева, червона), бітумами (бура) осадова гірська порода з групи евапоритів. Кам'яна сіль що використовується в харчовій промисловості містить 97-99 % хлористого натрію NaCl, і невелику кількість солей кальцію, магнію, калію, які надають їй гігроскопічності, жорсткості і гіркуватого присмаку. Чим менше в солі цих домішок, тим вища її якість. Сіль використовують як смакову речовину і для консервування харчових продуктів.
Ділове – РОДОНІТ. Назва — від грецького "родон" — троянда, мінерал класу силікатів, ланцюжкової будови з групи піроксеноїдів. Найбільше родовище, яке вдалося розшукати, отримало назву Рударня Глімея (біля Рахова в районі гори Камінь Кальовка)