Прикарпатські злодії їздили на Закарпаття красти худобу (ДОПОВНЕНО)

Справжня напасть звалилася кілька років тому на жителів віддаленого гірського села Міжгірського району. У сільських газдів почала дивним чином пропадати домашня живність. В одних господарів за ніч зникали корови, в інших -- коні. Корова, звісно, -- не курка, її так легко не вкрадеш і відразу не сховаєш. Схоже, припустили міжгірські міліціонери, тут діяла добре підготовлена група крадіїв, з власним транспортом, в який завантажували крадену худобу. Зазвичай селяни будують стайні окремо від хати, на певній відстані, і що там вночі відбувається, звісно, не чути й не видно. Зморені важкою денною працею господарі вночі сплять міцно, а добрий собака є не в усіх. Цим і користалися невідомі зловмисники. Під покровом ночі вони заходили на обійстя, виводили зі стайні корову чи коня, вантажили на автомобіль і втікали з місця пригоди. Зранку господарі заходили у стайні, а там на них чекала лишень пустка...

Потерпілі селяни зверталися із заявами в міліцію, проте затримати загадкових викрадачів худоби тривалий час не вдавалося. Правоохоронці перевірили усіх місцевих осіб, схильних до крадіжок. Але кожен мав алібі. Тоді стало зрозуміло, що це -- робота заїжджих гастролерів. Міжгірщина межує з Івано-Франківською та Львівською областями. Тож зловмисники, скидалося на те, приїжджали з їхнього боку. Але звідкіля саме і хто вони?

Черговими потерпілими у ніч з 14 на 15 квітня 2009 року стала родина Б. Глава сімейства Дмитро засидівся того вечора допізна за телевізором: саме транслювали цікавий матч, який він не міг пропустити. Так що спати чоловік ліг близько другої години ночі. Проте нічого підозрілого на обійсті господар уночі не чув. Але коли прийшов зранку у хлів, то не виявив у ньому обох своїх корів! З'ясувалося, що доки газда дивився футбол, у його хліві побували злодії. Корівки були славні: одній 7, другій 10 років, молока багато давали. На ринку за кожну з них можна було б вторгувати на той час по шість тисяч гривень. Зажурилася господиня: діти і внуки без молока залишилися!

Після звернення в Міжгірський райвідділ міліції чергових потерпілих правоохоронці всерйоз взялися за розслідування цієї справи. Декілька разів у сусідню Івано-Франківську область виїжджали начальник карного розшуку райвідділу Іван Шегута та оперативник цього підрозділу Василь Труш. Були задіяні й "шерифи" на чолі з керівником цієї служби Володимиром Буртином. Невдовзі розшуковикам всміхнулася фортуна. На початку травня одну з украдених корів знайшли в селі Вікторів Галицького району сусідньої Івано-Франківської області. Худоба опинилася на газдівстві тамтешньої місцевої жительки. Потерпілі впізнали свою "годувальницю". На запитання міліціонерів, звідки живність, нова господиня зізналася, мовляв: купила корову в односільчанина Віктора. Саме з цим чоловіком і вирішили побесідувати правоохоронці детальніше. 31-річний молодик спершу не зізнавався, переконував, що корову придбав у якогось закарпатця. Однак, припертий зібраними доказами, як кажуть, до стінки врешті-решт змушений був зізнатися в скоєному. Як з'ясувалося, другу крадену корову він здав на м'ясокомбінат.

Сам Віктор на той час судимий не був і в поле зору міліції раніше не потрапляв. Ніде не працював. Мав сім'ю, і з дружиною виховував неповнолітню дитину. Певно, не сподіваючись вже знайти роботу, вирішив заробляти нечесним шляхом, зокрема красти худобу в сусідній Міжгірщині.

Як розповів сам підозрюваний у закарпатському селі на пасовищі він пригледів гарних корівок. Далі припильнував, на яке обійстя вони повертаються. Звернув увагу на те, що хлів у тому господарстві був розміщений неподалік дороги. Це значно полегшувало злодіям роботу. Однак корову голими руками не візьмеш, на таке діло потрібні спільники й транспорт. Тож своїм задумом зловмисник поділився з двоюрідним братом Михайлом. Не знати, чи робили вони таке удвох раніше (слідство це не довело), проте брат без зайвих вагань пристав на пропозицію родича. Знайшли ще двох подільників, молодих земляків Івана та Володимира, один з яких мав свій мікроавтобус. Туди і запланували вантажити крадену худобу. За таку допомогу обидва напарники мали одержати по 500 гривень винагороди.

Увечері брати легковим автомобілем приїхали на Міжгірщину. Почекавши, доки стемніє, підійшли до потрібного хліва. Тут зняли двері, аби залізти всередину. Далі Віктор на мотузці вивів обох корів. Тварин злодії відвели за кількадесятків метрів по лісовій дорозі й прив'язали до дерева і стали чекати на транспорт. За годину приїхав мікроавтобус. Ним тварин привезли на Івано-Франківщину до бабці ватажка злодійської групи. Їй онук сказав, мабуть, що купив худобину...

Невдовзі міліція затримала обох злодійкуватих братів. За фактом крадіжки з проникненням у приміщення було порушено кримінальну справу. Іван і Володимир проходили у ній як свідки. Обидва вони зізналися, що брали участь у перевезенні худоби, але присягалися, буцімто не знали, що корови крадені...

Після завершення розслідування кримінальну справу передали в Міжгірський районний суд, вироком якого у травні 2010 року обидва злодійкуваті брати були засуджені. Зокрема, ватажок групи Віктор одержав за ст.185 ч.3 Кримінального кодексу України три роки позбавлення волі.

Засуджений івано-франківець оскаржив вирок суду першої інстанції в Закарпатський апеляційний суд, але той, розглянувши у червні 2011 року його апеляцію, залишив її без задоволення. Отож вирок Міжгірського районного суду щодо крадія худоби залишено без змін.

Теги: худоба, корова

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати