На Закарпатті у Великих Берегах відбувся фестиваль ткацької справи (ФОТО) ( ВІДЕО)

Можливо саме завдяки його незмінному керівникові Маріанні Профус вдалося зберегти і славу села. Ручне ткацтво. Така звичайна колись річ. Адже без домотканого рушника з вишивкою не обходилося жодне свято, на селі такі "дрібниці" досі мають велике значення. Принаймні у Великих Берегах, де у ці теплі вересні дні відбувся фестиваль ткацької справи. 

У наметах ткалі на старовинних дерев'яних станках розпочали свою звичну роботу. Все дуже нагадувало гру на музичному інструменті, такому як фортепіано. Скриплять кросна, вправно бігає "човник", руки час від часу здіймаються у повітря, а ноги вчасно нажимають на спеціальні клавіші. Ткалі одягнули народні угорські костюми. Приємно відзначити, що більшість з них - це 17-18-річні дівчата, які лише закінчили навчання.

Ідея провести такий фестиваль належить голові села Марті Чок. "Березьке ткацтво відоме далеко за межами нашої області, - розповідає вона. - І наше село завжди було центром цієї майстерної справи. Тому своїми майстринями ми пишаємося, вони примножують славу Великих Берегів".

"Ці три станки ми привезли зі шкільного музею", - розповідає Маріанна Профус, яка вже 30 років викладає ткацьку справу. Ще привезли зі школи музейні експонати, які не продаються – їх вдалося розшукати у бабусиних скриньках, показують як ткали рушники сто і більше років тому. А поруч - екзаменаційні роботи учнів. Вони також не для продажу – з ними їздять на виставки, в тому числі і за кордон.

Цікаво, що "найновішим" станкам – вже понад 30 років. У 1979 році, коли у Великих Берегах ввели ткацьку справу, декілька станків було виготовлено майстрами на замовлення. У пришкільному музеї зберігається й раритетний станок, якому близько 120 років. "Сьогодні, на жаль, таких майстрів не залишилося, - каже Маріанна Профус. - Тому бережемо кожен як зіницю ока".

Майстриня викладає у школі, де навчає ткацтву дітей з 1981 року. Щороку до гуртку ходить 10-15 дітей. Але наступного року буде всього чотири випускниці. "Саму техніку може освоїти практично кожен, але не всі мають належного терпіння, не всім це мистецтво припадає до душі".

Спочатку дівчата займаються бахромою, потім переходять до вишивки і лише тоді приступають до ткацької справи. В основному виготовляють рушники, наволочки, скатертини. Хоча матеріали нині дуже дорогі.

"Потрібно близько 40 метрів ниток лише на один станок, - каже майстриня. - Тому весь час шукаємо спонсорів, звертаємося до різних організацій, аби допомагали нам, не дали пропасти нашій унікальній справі. Останній грант отримали через спілку угорських вчителів. Отже, наступного року нитками ми забезпечені".

Про подібні діючі музеї ткацтва в Україні інформації немає. На жаль, він не працює щодня, отже туристам слід домовлятися наперед. Однак є можливість побачити як працюють ткачихи у селі в домашніх умовах. В них можна і купити вироби, і спробувати своє вміння.

На фестивалі показували ще одну цікаву річ – як з сухого кукурудзяного листя плетуть традиційні угорські іграшки. "Такі ляльки були популярними в старі часи, бо інших забав для дітей не існувало", - каже Жужанна Райплик, викладач молодших класів.

А з фестивалю поїхали додому трохи розчарованими лише гості з Івано-Франківщини – вони привезли з Яремчі та Космачу українські вишиванки. Практично жодної не продали. Адже слід зауважити, що і ціни на них починалися аж з 400 гривень. Так, зрозуміло, що ручна робота коштує дорого. Але роботи майстринь з Великих Берегів коштують дещо дешевше. А тут вже нічого не поробиш – здорова конкуренція.

Теги: фестиваль, ткацька справа, Великі Береги

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати