На Закарпатті батько вночі на полюванні підстрелив сина (ДОПОВНЕНО)

Близько третьої ночі в помешканні начальника районної міліції Павла Басараби задзвенів телефон. А невдовзі про повідомлення про нічну НП підняло на ноги ще й першого заступника начальника рахівської міліції Івана Гураля, заступника Мирослава Вішована, начальника карного розшуку Едуарда Капчука, оперативників карного розшуку, словом, майже весь особовий склад районної міліції. З'ясувалося, що потерпілого у медзаклад доставив його ж батько ще з двома родичами. У розмові з правоохоронцями, чоловік твердив, мовляв: син напередодні пізно ввечері повертався додому із гірського урочища, де косив сіно. І от дорогою додому його підстрелив невідомий. Поки одна група працювала у лікарні, інші оперативники на чолі з Едуардом Капчуком поїхали у Верхнє Водяне. У лікарні йшла складна операція, адже в потерпілого пошкодженими виявилися життєво важливі органи, зокрема, печінка...

Майже безмежна гірська місцевість Рахівщини, в якій подекуди ще збереглися взагалі дикі хащі, добрим ареалом для багатьох видів диких тварин. Чимало дичини мігрує сюди із сусідньої Румунії. Тож в лісистих горах тепер багато кабанів, косуль, оленів, не кажучи вже про "дріб'язок" -- зайців, лисиць, куниць тощо. Звичайно, відстріл дичини дозволяється за чинним законодавством, правда, у відповідному порядку з дотриманням певних вимог: зброя повинна бути зареєстрованою, а мисливці мають мати ліцензію. Мисливці об'єднуються в товариства, нетерпляче очікують початку сезону полювання, і коли мають можливість активно проводити відпочинок, вирушають у ліси. Та це вже тема іншої розмови. Але як і в усякій справі, тут є також інший, "темний" бік медалі. Не кожному хочеться діяти у правовому полі, яке стосується мисливства, чи дочікуватися початку сезону полювання. Можна десь постріляти й "підпільно".

От і 53-річний житель с. Верхнє Водяне Дмитро – мисливець добре знаний, з великим досвідом, який не раз ходив на полювання і знає майже всі стежини не тільки поруч з рідним селом, а й у найвіддаленіших точках району, полюбляв часом "грішити". Його двостволка – зареєстрована, чоловік регулярно купує відповідні ліцензії. Про все це він повідав рахівським міліціонерам, коли ті розплутували таємницю, пов'язану з пораненнням, які ледь не призвели до трагічних наслідків. Однак з'ясувалося: сільчанин не все розповів стражам порядку.

Розшукуючи загадкового стрільця, правоохоронці врешті-решт вийшли на нього... самого батька потерпілого. Річ у тім, що міліціонери відразу звернули увагу – щось явно не клеїться у поясненнях цього чоловіка. Спочатку він сверджував, буцімто син повертався сам, потім ніби з ним, далі ще щось навигадував. Не особливо допомогли і свідчення родичів, з якими разом доставляли пораненого молодика у лікарню. А сам потерпілий після операції був непритомний, тому пролити світло на ці таємничі події не міг. Але невтомна праця міліціонерів таки дала позитивний результат.

Зокрема, стало відомо, що Дмитро ще з кількома сільськими родичами "сколотив" бригаду, з якою час від часу робив незаконні "вилазки" в ліс. Аби уберегтися від стороннього ока, діяли переважно вночі. Не підпускали у свою групу чужаків, створивши таким чином такий собі браконьєрський "клан". Не можна сказати, що гнала в ліси чоловіків якась скрута чи родинний обов'язок (сільські чоловіки, котрі залишаються без роботи, часом поповнюють завдяки впольованій дичині продуктовий сімейний кошик). Перед релігійним святом другого Спаса Дмитро з родичами вирішив навідатися до лісу, адже працювати у свято не будеш. Того вечора у групу "влився" ще й Дмитровий син Іван. Саме на нього була покладена відповідальна місія – гнати звірину на стрільців, які зайняли свої місця у засідках. При такому ділі не використовуються собаки, адже їхній гавкіт може привернути зайву увагу. Як не старався загонщик, але все марно, жодної тварини не підняв на ноги. Уже попівночі, вийшовши на одного із родичів, який стояв "на номері", Іван розчаровано резюмував: мабуть доведеться сьогодні повертатися з порожніми руками.

Невдовзі Дмитро почув, як поміж деревами захрустів хмиз, потім ще. "Невже кабан", -- майнула у його голові думка. Хрускіт почувся знову, ніби щось наближалося, а під кроною дерева з'явився дивний силует. Прогримів постріл – з іншого боку почувся людський крик. Від несподіванки Дмитро аж присів на ноги. Потім ошелешений рвонув уперед, звідки чулися стони. Побачив сина, який тримався за рану. Збіглися й інші. На руках донесли пораненого в село, а звідти вже машиною доставили в лікарню, придумавши свою версію подій.

Добре, що у цій сумній історії обійшлося без загибелі людини. Адже Дмитро -- добрий стрілець і навіть вночі міг влучити у ціль. Якби набій був заряджений не дробинами, а кулею, трагедії уникнути не вдалося б.

Поки що Іван перебуває у лікарні. Проти його батька порушена кримінальна справа. До того ж, правоохоронці встановили, що той злощасний постріл Дмитро здійснив ще й з незареєстрованої рушниці. Зброю вилучили, з'ясовується її походження. Але усі крапки над "і", як кажуть, повинне розставити слідство.

Теги: поранення, вогнепальний, полювання, рушниця

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати