Метушлива актуальність життя і вічний скейтбординг

Адже, мабуть, відомо багатьом, що скейтбординг — найтравматичніший вид спорту (якщо не враховувати альпінізм, де люди взагалі просто-таки швиденько помирають-гинуть, зриваючись із величезних скель). Але ж ніхто травмуватись не планує, але по-різному буває…

Тож якщо захочете поповнити ряди цих вишколених хлопців, котрі проводять своє життя в намаганні розкрити всі таємні можливості скейтбордингу, то ласкаво просимо до світу, сповненого звуками деренчання коліс по асфальту та характерного клацання дошки перед великим польотом з 25-ти сходинок.

…Перший скейтборд був виготовлений у штаті Каліфорнія (США) у сорокових роках минулого століття. З тих пір багато чого змінилося в цьому спорті, що все набирав обертів, прогресував. А перші скейтборди мали форму своєрідної рибини (якщо дивитися на дошку згори): дошка, починаючи з «кормової» частини і закінчуючи задньою підвіскою, була рівною, а за підвіскою був загин для задньої ноги, що дозволяв виконувати певні елементи. Підвіски були пластиковими. Подібна форма була тогочасним стандартом й дістала на сьогодні назву «олдскулівських» (старошкільних) скейтів. На них і відбувся старт цього спорту та перше програмування його з подальшим збагаченням трюками і елементами, що дозволяв зробити даний скейтборд як засіб пересування. Так з’явилися відповідні трюки, пристосовані до руху вулицею. Це було родзинкою для багатьох юнаків, схильних до романтизму. З середовища таких і вийшли легенди скейтбордингу Родні Маллен, Тоні Хоук, Стів Кабальєро та Тоні Альва. Ці люди піднесли скейтбординг від старих стандартів до досконалої сучасності. Вони заклали чітку основу спорту, з якої розходяться всі гілки індивідуальних стилів, власних оригінальних комбінацій. Найбільше було зроблено Родні Малленом та Хоуком.

Народився Маллен 1962 року в США. Став автором більшості сучасних трюків та живою легендою, катаючись ще на «олдскулівській» дошці. Багато хто знав, чи ж чув хоча би про проїжджання на скейті в стійці на руках. Започаткована ця новація була саме Родні Малленом. Любителі скейтбордингу, звичайно ж, знають про такі трюки як Hardflip, Impossible, Varial Heelflip, Darkslide, Primo, Truckstand, Pogo, Casper та Casperflip. Особливо всесвітньою популярнісю користується Малленовий 360 flip, який можна назвати без перебільшення просто геніальним. На даний момент Родні Маллену 45 років. Він ще й досі катається.

Тоні Хоук також уродженець Сполучених Штатів. Сорокарічний скейтбордист, який ще не збирається завершувати кар’єру, відзначився спортивною геніальністю ще в юності. Він — засновник трюків, які виконуються в рампі: стейлфіш, 900 градусів та Мадонна. Має сина. Він теж, як ви вже могли здогадатися, скейтбордист.

Але що таке скейтбординг на технічному рівні? Як у ньому все діється? Як живуть скейтбордисти?
Найперше, що треба знати, так це те, що скейтбординг має поділ на дві категорії: рампа та вулиця. Рампою називається велетенська, кількаметрова в радіусі, напівтруба, споруджена спеціально для скейтбордистів-рамперів. Вулиця — це вуличне катання, до якого входять стрибки зі сходів, ковзання на дошці по перилах, поручнях, кутиках вуличних лавичок. Вуличні скейтери для ковзання також виготовляють спеціальні переносні перила, на яких виконують трюки і шліфують свою майстерність в постійному намаганні бути кращим скейтером, ніж на даний час. Також до “вулиці” входить “міні-рампа” — такий собі аналог великої, але з різницею в тому, що стінки її не вигинають до повної вертикальності, а залишаються наближеними до діагональних. Така будова вимагає іншої техніки виконання трюків.

Існує думка, що зробити стрибок, не тримаючи чи прив’язуючи дошку до своїх ніг, практично неможливо. Це — брехня. Я сам у цьому переконався, займаючись скейтбордингом вже близько трьох років. Також зміг переконатися в тому, що можливе також існування інших набагато складніших стрибкових трюків. Звичайний же стрибок був освоєний мною за один день під час перших серйозних тренувань, не враховуючи періоду млявого початківства.

Що й говорити, техніка виконання досить складна, тому спорт і є одним з найскладніших. В цьому реєстрі, цебто за складністю, він посідає перше місце. Ключ до виконання стрибка полягає в тому, що потрібно відштовхнутись лівою ногою, стоячи нею на хвості дошки і в ту ж мить підтягнути коліно до грудей, а права відразу після клацаючого звуку, викликаного відштовхуванням лівої, тягнеться одночасно вгору та в напрямку до носової частини дошки. Спробуйте, якщо ви й досі не вірите в те, що стрибок зі скейтом біля ніг можливий. За цією базою виконується більшість вуличних трюків.
Скейтбординг стає любов’ю справжнього скейтера. Для нього цей спорт стає стилем повсякденного життя, що виражається, приміром, в одягу, який з’являється якось непомітно. Переважно скейтер завжди проводить час у перегляданні скейт-фільмів, катанні чи просто в думах і мріях про скейтбординг. У роздумах часто-густо присутні згадки про фірми, які виготовляють одяг, взуття, дошки та інший інвентар для скейтбордингу. Кожен любитель чи новачок мріє про спонсора — одну з тих заморських фірм, що виготовляють скейтбордистське спорядження, а також про катання разом зі спортсменами-легендами. Згодом всі вони, можливо, стануть і самі легендами.

А ЯК ЩОДО СКЕЙТБОРДИНГУ В УКРАЇНІ?

Про рівень українського скейтбордингу можна судити по змаганнях, які відбулися в столиці Естонії — Таллінні. В змаганнях міжнародного рівня взяли участь двоє українських учасників — Сергій Крицький та Андрій Рижов. З ними також поїхали ще два відомих вітчизняних скейтбордисти, які зареєструвались як журналісти — Олександр Конєв та Дмитро Рибак. Після 22 годин в автобусі й трьох митних кордонів (російського, білоруського та естонського), ця делегація прибула на місце. Вони були в захопленні від скейтерів Естонії та розхвалювали арену, де проводилися змагання, вражалися й професійністю скейтбордистів, яких до того звикли спостерігати лише в іноземних скейт-фільмах. Разом із цим було гнітюче відчуття своєї нефаховості. Згодом і посіли 65 та 67 місця з… 68 учасників. Перше ж місце зайняв Еніс Фазілов з Фінляндії, що здивував публіку та суддів стабільністю виконання. Прикрасив змагання своєю присутністю відомий американський райдер Стів Нессер. "Наші" хоч нічим не могли похвалитися, але були позитивно заряджені ідеєю підготовки до наступних змагань. Діма Рибак з Києва пояснює низький рівень українського скейтбордингу відсутністю в нашій величезній державі нормального скейт-парку. Дійсно, саме це і гальмує розвиток "дошкарства" на Україні.

З цього можна зробити висновок, що Україна зайняла пасивну позицію, хоч і знаходиться в центрі Європи. Але ж високий рівень наших спортсменів підняв би Україну в світових очах. Настав час зрозуміти, що скейтбордингом робляться великі гроші й налагоджуються перспективні зв’язки між країнами. Світ зачекався високоякісного українського скейтбордингу.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати