Учні переконалися, щоб по-справжньому пізнати свій рідний край, необхідно вивчати його історію, мову, культуру І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, безперервно розвивалася і водночас зберігала певні стійкі свої риси, які утверджувалися, поширювалися, тобто ставали традиційними.
У кімнаті народознавства розміщені експонати, які розповідають про основні галузі господарства і заняття населення селища Середнє. Багато часу було витрачено на систематизацію зібраного матеріалу, створення тематичної структури експозицій. Щоб дізнатися про історію, призначення окремих предметів, учням доводилось спілкуватися з багатьма людьми. Таким чином, здійснювалася і пошукова робота, в ході якої діти довідалися і про долю інших людей, які були господарями речей, що потрапили до музею.
Кімната народознавства була розташована у спеціально обладнаному приміщенні. Важко було розмістити всі експонати на невеликій площі і при тому дотриматися внутрішнього планування українського житла, традиції якого сягають глибокої давнини. Дбали й про те, щоб всі експонати було добре видно і щоб вони прикрашали кімнату. Звичайно, кількість експонатів щоразу збільшувалась, і з часом кімнатка стала тісною. У 2008 році було виділено більш просторе приміщення. Кімната народознавства через рік перетворилася на музей.
Для здійснення постійного зв'язку учнів школи з музеєм створено актив, до якого входять Мирослава Сливка, Ганна Граб, Наталія Кухта, Йозефіна Король, Яна Крецула. Школярі навчилися проводити екскурсії. Організатори з позакласної роботи проводили навчальні заняття, під час яких вчили учнів розповідати про побут, одяг, знаряддя праці, а також знайомили з історією нашого селища. Цього року екскурсоводи музею Мирослава Сливка та Ганна Граб стали лауреатами першого обласного конкурсуекскурсоводів музеїв при навчальних закладах.
Коментарі
Діти молодці. Чого не скажеш про владу села, яке за кількістю населення перевищує чимало європейських міст. А як ставиться до своєї гордості - руїн замку? До них підійти нормально не можна. Їх і не видно вже з дороги, раніше хоч величезний прапор за орієнтир був, та й того нема.
Не кажучи вже про музей у селі, яке має всі козири стати туристично розкрученим - знамениті винниці, руїни "тамплієрів", старовинний млин, словацька громада...
Якщо не покладатись на владу, то слід громаді - отим же учням, їхнім батькам, кільком вчителям тощо створювати місцеву громадську організацію, шукати гранти на місцевий розвиток, влаштовувати волонтерські акції - як це роблять в селах Угорщини, Словаччини, Польщі...