Усть-Чорну для проходження служби австрійські солдати вибрали не випадково. Село в 18-му столітті заснували австрійці, про що нагадує напис на цій табличці - Кьонігсфельд.
У австрійських солдатів в Усть-Чорній немає військової форми і зброї. В Україні вони працюють волонтерами. 25-річний Енгельберт приїхав сюди після навчання в університеті.
Енгельберт Зебл, австрійський солдат альтернативної служби:
- Контакт з людьми я ціную більше, ніж службу зі зброєю в руках у будь-якій військовій частині. Тому, коли вибирав, де служити, віддав перевагу соціальній роботі.
У солдатів є мікроавтобус. Енгельберт - його водій. Рейсові маршрутки їздять в село не часто, тому австрійці безкоштовно відвозять місцевих жителів, куди ті попросять.
- Чи моглибисьте повезти Віку в Тячево?
- Мож, мож, ми будемо їхати.
Старим солдати рубають дрова. Під час навчального року допомагають у школі вчителям іноземної мови, на канікулах займаються з дітьми у себе вдома.
За свою службу солдат отримує 300 євро на місяць, зарплату йому платить австрійський уряд. 30 євро коштує оренда житла в Україні. Живуть солдати за сільськими мірками в європейських умовах. Вони знаймають будинок, де є комп'ютер і Інтернет, ванна з гарячою водою і туалет.
- Так, в нас тут є все, що треба, нам подобається.
Голова сільради каже, що австрійські солдати вже п'ятнадцятий рік проходять альтернативну службу в Усть-Чорній. Українським законам це не суперечить.
Петро Костяк, сільський голова Усть-Чорної:
- Вони на соціальних засадах, вони прийшли на помощь австрійській же общині. Вони без зброї, зброя у них може бути - чекан, лопата, як кажуть, друг солдата, а зброї, без зброї вони.
Петро Костяк каже, що завойовують австрійські солдати хіба що серця місцевих дівчат. В Усть-Чорній вже зіграли три австрійсько-українські весілля. Олена показує фотографії своєї дочки. Зараз Корнелія живе в Австрії.
Олена Гусар, мешканка села Усть-Чорна:
- Моя дочка вийшла за хлопця з Австрії, який тут проходив цивільну службу. Познайомилася вона тут в Усть -Чорній завдяки тому, шо знала німецьку мову. Рік вони зустрічалися, майже рік, через півтора року одружилися.
У Енгельберта сьогодні останній день служби: спаковує речі та подарунки для рідних - консервацію місцевих жителів. Його напарник Георг залишатися сам буде не довго, через тиждень з Австрії має приїхати новий солдат строкової служби.