17-річна закарпатка чула голос Ісуса Христа

У Світлу п'ятницю після Великодня в її будинку замироточила ікона Ісуса Христа.

— Узимку на день народження татові подарували дві ікони — Ісуса Христа-Спасителя і Богородиці, — розповідає дівчина. — Повісили їх на стіні в моїй кімнаті. Щовечора молилася біля іконок. У п'ятницю напередодні Фоминої неділі після вечері зайшла до кімнати, стала навколішки, щоб помолитися. Вичитала молитву й почала просити Господа про відпущення гріхів. Кажу: "Боже прости мої гріхи й гріхи всіх людей. Бо ж усі ми грішні. Якщо прощаєш, Боже, то дай знак". Чому так просила, сама не знаю. Але коли підняла голову до ікони на образі появилися краплі, через кілька секунд миро почало текти сильніше. Я зняла ікону зі стіни й почала дужче молитися, поклала на неї руки. У ту мить почула голос Ісуса Христа. Перед очима пролітали картинки. Бачила, якщо батько не кине курити, то через два роки помре. Як у племінниці буде хвороба очей. Останнє підтвердилося за кілька днів. В оці дитини справді з'явилася кров'яна крапля, і лікарі не могли покласти діагноз. Вилікували це миром.

Дівчина покликала матір і бабусю. Ікону перенесли в кімнату на першому поверсі будинку. Поклали на стіл, поряд запалили свічку. Наступного дня покликали священика.

— До нас приходило духовенство, визнали факт мироточення дивом, благословили, — продовжує. — До будинку з того часу приходять люди. Інколи за день по 500–800 буває. Спочатку мені було важко, бо на вулиці на мене заглядалися. Бувало, їду в автобусі й чую, як за мене шепчуться. Або йду, наприклад, вулицею міста, повз проходить людина, а я відчуваю, що вона пережила. Раз відчула, як жінка, що проходила коло мене, хоронила свого сина. Після таких картинок я приходила додому й плакала. Одного разу просила Господа, щоб забрав від мене цей дар, скаржилася, що втомилася приймати людей. А потім усю ніч пролежала з температурою під 40. Під ранок встала й помолилася біля ікони, просила вибачення за ті слова. Так температура спала.

Біля воріт будинку зупиняється мікроавтобус. До хати заходять 10 людей. Ззаду шкутильгає стара жінка. Каже, приїхала з Миколаєва. У кімнату з іконою жінки заходять у спідницях і хустках. Моляться навколішки. Після Мирослава помазує людей миром з ікони.

— Беру його звідти сама, — каже. — Іншим не дозволяю торкатися, бо тоді мені стає зле. Нещодавно бабка без мого відома дала вату з миром хворому, який довго мучився і не міг померти. У той день я була на навчанні в Хусті. Відчула, що до ікони хтось торкнувся, почувалася погано, ледве приїхала додому. Той чоловік за життя мав великі смертні гріхи, тому мені було так зле.

У дівчини дзвонить мобільний.

— Знайшли таки в Харкові? — перепитує. — Тиждень тому прийшли люди, казали, донька зникла, — розказує, — просили допомогти. У молитві до ікони Спасителя я побачила, що дівчина в Харкові й поїхала туди через хлопця. Вчора її там знайшли.

Каже, біля ікони зцілюються хворі.

— З Іршавського району приїхала жінка з онуком, хлопчик не говорив. Помазала його й бабцю миром. Через два дні жінка подзвонила й сказала, що дитина вимовила слово "бабушка". Після миропомазання кілька жінок із безпліддям вилікувалися.

Теги: ікона, миротичить, голос Христа

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати