Причому не лише в пам’яті нащадків. Чорнобильський “вірус” увійшов у гени народу. Брід чорного лиха приречений перейти кожен із нас. І якщо це нам дається легшою ціною, то не забуваймо тих, хто сплатив нашу частку власним життям і здоров’ям…
Віддати цим героям шану в день Чорнобильської трагедії весь особовий склад зібрався на подвір’ї Головного управління МНС України в Закарпатській області біля пам’ятної стели пожежникам та рятувальникам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобиля на мітинг-реквієм.
- Чорнобильська катастрофа трагічно позначилася на долі сотень тисяч людей, а в пам’яті нащадків навіки вкарбується подвиг ліквідаторів, адже завдяки самовідданості цих людей чорнобильська ніч 86-го не оповила радіаційним мороком увесь світ, - зазначив у виступі начальник оперативно-рятувальної служби області Іван Гецянин.
Хвилиною мовчання закарпатські рятувальники вшанували пам’ять всіх, хто брав участь у приборканні чорнобильського звіра, і обпалений його вогнем відійшов у небуття. А надто пам’ять Івана Гербика, виноградівського пожежника, палке серце якого перестало битися від отриманої радіації у 1992 році.
Полковник у відставці Ігор Паслай, котрого доля закинула у Чорнобиль у перші дні після вибуху реактора пригадав як йому, командиру загону, разом з іншими 28 квітня 1986 році доводилося зі станції забирати пожежні автомобілі, які буквально світилися радіацією – сягало до півтори тисячі рентген. Потім були роботи по розчистці забрудненої території під зведення "Укриття", укладка труб для подачі бетону на розвалини четвертого енергоблоку…
Вічним спомином про Чорнобильську трагедію стануть і квіти, які до пам’ятної стели поклали ліквідатори полковники Ігор Паслай та Віктор Захарченко.
Квіти Пам’яті, які ніколи не зів’януть і завжди нагадуватимуть нам, про героїзм людей, котрі опинившись перед вибором, обрали життя за рахунок власного здоров’я.
ЦП ГУ МНС України в Закарпатській області
26 квітня 2007р.
Теги: