Елемире, було би цікаво дізнатися як виникла ідея твоєї міжнародної веломандрівки, як довго ти готувався до неї? Але, насамперед, розкажи трохи про себе.
Я з дитинства любив кататися на велосипеді. У школі займався брейк-денсом, катався на скейті, танцював бальні танці. Зараз навчаюся в Дебреценському теологічному університеті. При цьому продовжую займатися спортом і взагалі вести активний спосіб життя.
Якось на університетській дошці оголошень я прочитав інформацію про майбутню веломандрівку Європою і , зваживши всі за і проти, вирішив узяти в ній участь. До речі, крім мене, претендентів було 15, але реально поїхали лише ми двоє.
Тож ти їздив не один – хто був твоїм компаньйоном у подорожі?
Моїм компаньйоном був ініціатор мандрівки – угорець Тібор Ковач. Він раніше вже здійснював схожу поїздку до Голландії, а цього разу вирішив подолати ще більшу відстань.
Чи були проблеми з отриманням шенгенської візи і з перетином кордону?
Хоч я живу у Виноградові, але зараз навчаюся в Угорщині, тому маю постійну шенгенську візу і проблем з перетином кордону, звісно, немає. А оскільки в подорож ми вирушали з Будапешту, то про кордони взагалі не стояло питання.
Отже, ви їздили Європою, зупинялися в фешенебельних готелях, харчувалися в дорогих ресторанах...
Майже (сміється). Нашим готелем був простенький намет(один на двох), а на їжу ми витрачали близько 4 євро на день. Їли в основному консерви та хліб.
Як ставилося до веломандрівників населення країн, якими ви подорожували?
Люди були дуже привітними, не раз нам допомагали, кликали до себе вечеряти, переночувати. А ось продавці намагалися здерти з нас максимум грошей. В Австрії, наприклад, за 2 літри звичайної води, бачачи, що ми туристи, від нас попросили 15 євро.
Розкажи про цікаві моменти поїздки, які найбільше запам'яталися.
Цікавих моментів було немало. Наприклад, у Франції, коли ми зупинилися трохи відпочити біля траси, на нас мало не напав величезний дикий кабан. А по дорозі додому у Словенії, не маючи ані центу на їжу, доводилося просити в перехожих милостиню... На той час ми вже були настільки виснажені, що доводилося голосно кричати, співати, щоб не заснути на велосипеді.
Вас не обікрали, ні разу не побили?
На щастя, ні. Але в Словенії нас обзивали, лаяли на нас прямо з машин. Цю країну я не хотів би відвідати ще раз.
Якої марки бажано брати велосипед тому, хто збирається у далеку велоподорож за кордон? І скільки для цього треба мати грошей?
Я їздив на велосипеді марки SCOTT, який купив тут, на Закарпатті ,користованим, всього за 1300 грн. Новий же коштує близько 2,5-3 тис. грн. Крім цього, потрібні різні знаряддя, спецодяг, ліхтарі ще на півтисячі. З собою ми мали всього по 120 євро. Тому раджу вже за 2-3 тижні до подорожі поступово відвикати від вживання їжі.
Допомагає чи заважає тобі в захопленні велотуризмом твоя професія духівника?
Я впевнений, що допомагає, адже ,крім фізичної підготовки, треба мати дуже велику витримку, силу волі. Повірте, долати на велосипеді по 100-150 км на день дуже нелегко. Іноді здавалося, що допомагала нам в цьому тільки Божа сила.
Я так зрозуміла, що велоподорож Європою тебе не розчарувала. А куди проляже майбутній твій маршрут?
Мрію поїхати до Греції на автобусі, а повернутися звідти на велосипеді. Сподіваюся, що ця мрія здійсниться найближчим часом..jpg)
16 червня 2011р.
Ділитись
На головну
Версія для друку
Переслати
