На Закарпатті провели X ювілейний турнір з футболу, присвячений пам''яті спортивних журналістів

У п’ятницю, 3 червня, на футбольних майданчиках спорткомплексу «Зінедін» відбувся X ювілейний турнір із футболу, присвячений пам’яті прославлених гравців минулого, які першими стали активними дописувачами обласних газет Карла Олага й Дмитра Калинича та з нагоди Дня журналіста.

На Закарпатті провели X ювілейний турнір з футболу, присвячений пам''яті спортивних журналістів

На цей раз за головний кубок змагалися команди відділення журналістики філологічного факультету УжНУ, ТРК "Тиса", газет "Срібна земля", "Спорт тайм", "Карпаті ігаз со". На жаль, у цьому році в змаганнях не взяли участь команди ТРК "М-студія", радіо "РОК-ФМ", газети "Відомості міліції", "Закарпатська правда", "Новини Закарпаття", збірна Спілки журналістів Закарпаття, що надало б турніру ще більшої інтриги.

На урочистому відкритті перед присутніми виступили начальник управління у справах молоді та спорту ОДА Віталій Ерфан, голова спілки журналістів Закарпаття Дмитро Воробець, які побажали представникам ЗМІ доброго здоров'я, спортивного щастя та привітали з наступаючим Днем журналіста.

Першими на відмінні футбольні майданчики вийшли команди "Журфак" – "Карпаті ігаз со" та "Срібна земля" – ТРК "Тиса". У першому поєдинку гра була майже рівною, але за рахунок індивідуальних дій Норберта Береша, Іштвана Контроша, Зунко Барнабаша та відмінної гри на останньому рубежі заступника головного редактора угорськомовної газети Дьордя Дунди збірна студентів та викладачів відділення журналістики зазнала поразки з рахунком 2:0. Першу сенсацію піднесли футболісти "Срібної землі", які дали справжній бій іменитій ТРК "Тиса". Добре відомі Борис Шатров, Мирослав Небесник, Жолт Товт, Анатолій Цьока нічого не змогли вдіяти проти організованого захисту суперника, де виділялися Сергій Вілимець, Володимир Рущак, Крістіан Тракслер, Ілля Канакін, Кирило Бедь. У підсумку нічия, 1:1.

У наступному поєдинку "Срібна земля" ледь не піднесла ще більш гучну сенсацію. У матчі з минулорічним переможцем, командою "Спорт тайм", у середині гри вона вигравала з рахунком 2:0. Ціною надзусиль спорттаймівці все ж вирвали перемогу. Спочатку Рогач і Сабадош зрівняли рахунок у грі, а перед самим фінальним свистком Максим Селменський провів вирішальний гол у ворота суперника. Хто знає, як би завершився цей поєдинок, якби футболістів "Срібної землі" не підвела фізична підготовка. Якщо у першому поєдинку вони демонстрували хорошу гру, то під кінець другого відчутно підсіли, що й наклало відбиток на результат.

У матчі команд "Журфак" – "Тиса" більш досвідчені гравці "Тиси" тактично грамотно побудували гру й завдали відчутної поразки майбутнім представникам ЗМІ – 4:1. Навіть участь Яромира Лободи не змогла внести перелом у хід гри. У наступних поєдинках зустрілися команди "Карпаті ігаз со" – "Срібна земля" та "Спорт тайм" – "Тиса". У першому матчі карпатівці доволі легко розібралися з фізично втомленим суперником. Рахунок матчу 5:2. У переможців відмінно зіграли Контрош Іштван, Норберт Береш та Імре Фелдхазі. Напруженим видався матч команд "Спорт тайм" – "Тиса". Більше половини гри тисівці впевнено стримували натиск "Спорт тайму". Борис Шатров навіть зумів зрівняти рахунок. Та все ж кінцівка була за минулорічним переможцем. Голи на свій рахунок записали Павло Кривка, Михайло Штулер, Антон Предчук та Олександр Сабадош. У підсумку 4:2 на користь "Спорт тайму".

У наступному поєдинку вкрай знесилений колектив "Срібної землі" не зміг вчинити гідного опору "Журфаку". Цей поєдинок можна сміливо назвати бенефісом Яромира Лободи, який був зас-півувачем усіх атак. Вдало діяв і молодий Норберт Федака. У підсумку 4:0 на користь майбутніх журналістів, яких, до речі, палко підтримувала велика група представниць прекрасної статі. Вирішальним, як виявилося, став поєдинок команд "Спорт тайм" – "Карпаті ігаз со". До цього матчу команди йшли без втрат. Та й за майстерністю обидві виглядали на турнірі найкраще. У середині матчу рахунок відкрили спорттаймівці. Точним ударом із далекої відстані відзначився Антон Предчук. Під кінець гри карпатівці рахунок зрівняли. Усі намагання вийти вперед присікали гравці оборони та голкіпери команд Дьордь Дунда та Олександр Сільченко, які чудово відіграли у цьому матчі і на турнірі в цілому. У підсумку нічия 1:1. Долю кубка вже вирішували не стільки "Спорт тайм" і "Карпаті ігаз со", як їх суперники у вирішальних поєдинках, а також кількість забитих і пропущених м'ячів. "Спорт тайм" провів, мабуть свій кращий матч. "Журфак", не дивлячись на поразку, теж. Особливо дошкуляв спорттаймівцям Яромир Лобода, який постійно вів свою команду вперед і брав на себе більшість завершення атак. Та все ж за рахунок кращої командної гри спорттаймівці дотисли суперника. Останні дві хвилини матчу були напрочуд драматичними.

Основний суперник "Спорт тайму", збірна команда "Карпаті ігаз со", перемогла ТРК "Тису" 4:2. Два роки підряд перехідний кубок знаходився в команди "Спорт тайму", тож для третього разу потрібна була перемога з перевагою в 4 м'ячі. За дві хвилини до фінального свистка рахунок став 5:2 на користь спорттаймівців. Дві хвилини команда Степана Селменського штурмувала ворота "Журфаку". Удари наносили Рогач, Предчук, Штулер, Кривка, М.Селменський, Сабадош. Двічі у ці хвилини стійка і перекладина виручали журфаківців від шостого гола. Гравці відділення журналістики УжНУ буквально грудьми захищали свої ворота від граду ударів по їх воротах. Журфаківці вистояли. Рахунок у матчі не змінився, що дозволило вперше в історії турнірів команді "Карпаті ігаз со" заволодіти престижним кубком, який щорічно розігрується напередодні Дня журналіста.

X традиційний турнір з футболу, присвячений пам'яті Карла Олага і Дмитра Калинича та з нагоди Дня журналіста, вдався на славу. Усі команди продемонстрували хорошу майстерність, волю до перемоги. Такого рівня справді не було давно. Майже всі команди були рівними, а результат у більшості випадків приносили індивідуальні дії Яромира Лободи, Антона Предчука, Олександра Сабадоша, Норберта Береша, Іштвана Контроша, Бориса Шатрова, Жолта Товта.

Дві команди "Карпаті ігаз со" та "Спорт тайм" на фініші прийшли майже з однаковими показниками. Долю кубка вирішив єдиний м'яч у співвідношенні забитих і пропущених голів. У спорттаймівців ця різниця становила +6 (13:7), а в карпатівців – +7 (12:5). "Спорт тайм" восьмий раз взяв участь у турнірі з нагоди професійного свята (з часу заснування газети), "Карпаті ігаз со" є учасником усіх десяти турнірів. "Спорт тайм" чотири рази володів престижним кубком, карпатівці такого успіху досягли вперше.

Усі команди були добре підготовлені. Не принижуючи успіху футболістів угорськомовної газети, яка блискуче зіграла на турнірі, все ж у визначенні чемпіона основну роль зіграли футболісти "Срібної землі", які дали бій фавориту турніру "Спорт тайму", програвши їм з мінімальним рахунком, що в підсумку вплинуло на визначення чемпіона. Та все ж перемога команди "Карпаті ігаз со" цілком заслужена, з чим її вітає футбольна громадськість області.

Вітання з нагоди перемоги лунають на адресу головного редактора Елеміра Кевсегі, який створив необхідні умови для перемоги, а втілили її в життя заступник головного редактора Дьордь Дунда та працівники газети Корнел Контрош, Іштван Контрош, Барнабаш Зунко, Норберт Береш, Василь Гомонай, Імре Фелхазі та Шандор Сабов, який підтримував команду морально.

На урочистому нагородженні Анатолій Плеханов, Сергій Баранчиков, Дмитро Воробець вручили командам-учасницям грамоти та цінні подарунки, а призерам – ТРК "Тиса" і "Спорт тайм" – кубки, медалі та грошові винагороди. Переможець змагань команда "Карпаті ігаз со" нагороджена перехідним кубком, золотими медалями, грамотами та грошовою винагородою.

Кращим воротарем турніру оргкомітет визнав Дьордя Дунду – "Карпаті ігаз со", захисником – Олександра Сабадоша – "Спорт тайм", півзахисником – Яромира Лободу – "Журфак", нападником – Бориса Шатрова – ТРК "Тиса". Спеціальним призом від Закарпатської обласної орга-нізації партія "Удар" Віталія Кличка нагороджено команду "Журфак", який вручив Василь Пилипчинець.

За краще висвітлення спортивної тематики у засобах масової інформації дипломами управління у справах молоді та спорту ОДА нагороджені колективи газети "Спорт тайм" та ТРК "Тиса".

X турнір із нагоди Дня журналіста був підготовлений Закарпатською Спілкою журналістів України (голова Дмитро Воробець), управлінням у справах молоді та спорту ОДА (начальник управління Віталій Ерфан), обкомом профспілки працівників культури (голова обкому профспілки Наталія Товтин) та федерацією футболу Закарпаття (голова федерації Михайло Ланьо). Без зауважень матчі турніру провели досвідчені арбітри Йосип Шитєв та Михайло Митровський.

За організацією підготовки це був один із кращих турнірів за всю історію, за що велика вдячність від організаторів та учасників керівництву чудового сучасного спорткомплексу "Зінадін", який надав для змагань свої спортивні майданчики.

Анастасія ПЕНЗОВА, Спорт тайм

08 червня 2011р.

Теги: матч, спорт, футбол

Коментарі

Степан ВАШ 2011-06-08 / 11:36:00
... а ще більш уславленим з-поміж спортивних журналістів був Василь Федака.
Див. хоча б



Василь ФЕДАК народився 15 вересня 1911 року в Ужгороді. Спортивний журналіст, спортивний діяч і футболіст. Навчався в народній школі, з 1921 р. – в Ужгородській гімназії, з 1930 р. – студент філософського факультету Празького університету. Через матеріальні труднощі у 1932 р. покинув університет і влаштувався вчителем у народну школу с. Нижнє Солотвино Ужгородського району.

У 1933-1934 рр. перебував на дійсній службі в чехословацькій армії в Празі, закінчив 6-місячну військову школу офіцера запасу. Після демобілізації продовжив працювати вчителем у селах Сторожниця, Велика Добронь Ужгородського району. З 1925 р. став членом спортивного клубу “Русь” (СК “Русь”). Був запасним воротарем цього клубу. Після окупації Ужгорода угорськими військами в листопаді 1938 р. не зміг влаштуватися на вчительську роботу, тому переїхав до Хуста, де міністерство шкіл Карпатської України направило його вчителем у народну школу с. Сокирниця Хустського району. Керував також спортивною секцією клубу “Русь” і вів спортивний відділ газети “Нова свобода”.


Після окупації Карпатської України у березні 1939 р. продовжував працювати вчителем у Сокирниці. У 1943 р. його призвали в угорську армію і у званні молодшого лейтенанта призна-чили командиром робочої роти з євреїв у м. Веспрем, яка будувала аеродром. У його підпорядкуванні були переважно митці й науковці. У цих умовах зробив чимало для полегшення стану перебування інтернованих у таборі. Він організовував мистецьке й спортивне життя, допомагав в’язням як морально, так і конкретними справами, за що був відзначений державою Ізраїль аж на схилі життя, бо до того вважався загиблим в радянських концтаборах. Після розформування роти повернувся додому на попереднє місце роботи. З січня до жовтня 1944 р. знову перебував в угорській армії і був відправлений у Стрий на Прикарпаття. 24 угорська стрілецька дивізія була розсіяна, а він поранений. Із госпіталю поїхав не в армію, а в Сокирницю, і до визволення краю переховувався.


Леонід Бачинський з ужгородськими пластунами. Василь Федак − другий справа у першому ряду

Після визволення 2 листопада 1944 р. його обрали секретарем народного комітету Сокирниці, а 15 листопада – делегатом Першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України. У квітні 1945 р. був призначений інспектором фізкультури при уповноваженому Народної Ради у справах освіти, а в червні – головою комітету у справах фізкультури і спорту при НРЗУ. З січня 1947 до лютого 1948 рр. очолював Ужгородську футбольну команду “Спартак” другої ліги.

У 1948 р. його заарештували і звинуватили в антирадянській націоналістичній діяльності. 18 грудня 1948 р. Закарпатським обласним судом був засуджений на 25 років виправно-трудових таборів і відправлений в особливий табір № 5 на Колимі Магаданської області.


Титульна сторінка кримінальної справи В. Федака

Дружина, відома тенісистка Бланка Бем-Федак, була викинута з дітьми з помешкання, а вселився в нього й прибрав до рук багату бібліотеку Іван Керча. Лише неабиякі спортивні здібності Бланки рятували сім’ю, від якої відвернулися колишні приятелі й знайомі.

У таборах Василь Федак залишався самим собою, організовував спортивне життя серед в’язнів, а в нечастих передачах просив дружину надсилати то сітку для настольного тенісу й м’ячики, то футбольного м’яча…

Після смерті Сталіна в’язнів почали відпускати. Однак його справа мала позначку: «Особливо небезпечний», а затримка з вирішенням долі Василя Федака викликала подив навіть у табірного керівництва.



У скарзі Генеральному прокурору СPCP від 1 березня 1954 р. він відкинув усі пункти звинувачення і не визнавав себе винним. Відсидівши в таборах 7 років, 29 листопада 1955 р. був звільнений і повернувся додому. Але по дорозі зупинився в Москві, оскільки мав розроблений проект олімпійського комплексу й хотів запропонувати його спорткомітету. Сподівання були наївними.

20 лютого 1992 р. Василь Федак був реабілітований.

Як спортивний журналіст, який за 1930-1944 рр. надрукував понад 300 спортивних статей, репортажів і заміток, а також декілька сотень у повоєнні роки, підготував, а з допомогою обласної ради спортивного товариства профспілок “Україна” була видана у 1994 р. унікальна книга “Закарпаття у спортивному вимірі”, уже після смерті автора, яка по суті стала енциклопедією спортивного життя в Закарпатті.


Посвідчення журналіста

Посвідчення журналіста

У процесі роботи над книгою з ініціативи Івана Ребрика Василь Федак взявся за підготовку окремого видання спогадів. На жаль, автор не встиг реалізувати цю ідею.

Помер 25 жовтня 1991 р. й похований в Ужгороді на Кальварії.

Літ.: Бабидорич М. Долі закар-патців: ще нереабілітований Василь Федак, відомий спортивний діяч // Закарпатська правда. − 1991. − 31 серпня; Довганич О. Без вини зроби-ли злочинцем. В. Федак – літописець закарпатського спорту // Новини Закарпаття. − 1995. − 31 січня.

Омелян Довганич,
Іван Ребрик,

ж-л “Екзиль”, № 2, 2007 р., Ужгород, “Гражда”


Василь Федак: ВСЕНАРОДНЕ ЗНАЧЕННЯ СПОРТУ
(Дискусійна стаття)

Надрукована в часописі «Учительський Голос». – Річник VIII. – Число 10. – Мукачево, жовтень, 1937. – С. 248-250.

В 20 ст. спортові питання, спортовий рух займають все більші й більші простори своїм переможним поступом. Великі клюбові, краєві, державні, міжнародні й світові спортові змагання доказують, що світ вже не може обійтися без тілесного виховання, результатом якого є згадані змагання.

Природним ділом є змагатися, доказати висліди одної чи іншої методи в спорті, подібно як учителі в школах, робітники в фабриках змагаються зробити щось ліпшого і досконалішого, як їх попередники. Господарські вистави мають на цілі показати найліпші успіхи, осягнені на господарськім полі, шкільні вистави показують праці найліпших і найспосібнішш; учеників. Подібно є й з спортом, де на великих змаганнях поміччю найліпших метод і студій „ломаються” рекорди, досягається якнайліпших вислідів.

Послідня олімпіяда в Берліні ясно доказала стару правду, що не квантіта, але кваліта: не число, але якість рішає.

На цій новішій олімпіяді взяло участь вище 4000 активних змагунів в заступленні 52 держав з цілого світа.
Щаслива була та держава, той народ, чиї сини виграли перші місця перед репрезентантами інших держав. Виграти олімпійський лавровий вінець, мале дубове деревце, золоту олімпійську плакету перед очима 100-тисячної публіки, при увазі цілого світа — значило записати своє імя до історії безсмертних людей, як також зробити величезну пропоґанду свойому народові і краю. На берлінській олімпіяді Фінляндія, Мадярщина й Чехословаччина, як і інші менші держави, протягом пару коротких днів стали звісними так в далекій Австралії, як і в півн. Алясці, куди мало коли проникають вісті в нормальнім ході життя. Радіо із Берліна протягом пару днів познайомило нас з Йогнсом, Валкером і іншими, що їх перед тим ніколи ми не знали. Хто не знає днесь мадяра Чіка, що так імпозантним способом виграв змагання в плаванні перед славними німецькими, японськими й америцькими плавунами ? Хто не знає Кабоша, Елекову, нашого Гудця або Амбруша, Новака, славних чехословацьких летунів, послідніх побідників на берлінській олімпіяді, а знову хто знає, як називається президент Бразилії, Перу чи Мексика?

На берлінській олімпіяді нашу державу репрезентовало вище 150 змагунів, які здобули 3 перші місця і 5 других. Між тими 150 змагунами були тільки 2 словаки, останні чехи й німці. Репрезентація була слабенька, і не одні ґазети з більшим розчарованням писали про ту репрезентацію в Берліні. Не ліпше стоїмо в тім огляді ані днесь, коли всі наші репрезентаційні і міжнародні змагання так у фотбалю, як в легкій і тяжкій атлетиці, в плаванні й ін. (крім тенісу) все програємо. Днесь ми не маємо спосібних репрезентантів і в світовім спортовім руху забираємо одно із послідних місць.

Коли наша спортова репрезентація дуже слабенька в міжнародній конкуренції, то у нас на Підкарпатті спортовий рух і репрезентація є прямо катастрофальною. Крім С. К. Русь Ужгород не маємо жадного іншого успішнішого репрезентанта, а то ані в фотбалі, атлетиці, плаванні чи в іншім. А не те, що репрезентантів не маємо, але не маємо спортових площ, не маємо ані пересічних атлетів і спортовців — одним словом не маємо нічого!

Історія нашого тілесного виховання виказує тільки двох бувших атлетів: інж. Василя Грабаря і др. Миколу Лацанича. Сьогодні вже не маємо ані одного! Не маємо ані одного успішного атлета, не маємо жадного грача в теніс (сітківкаря), плаванні, лещетованні і в інш. Не маємо активних змагунів, бо не маємо ані організаторів, ведучих, нема кому зайнятися організаційною працею, нема ініціяторів, нема кому зацікавити нашу молодь атлетикою й іншими галузями спорту, нема кому організувати команди на кидану, підбивану і кошикову гру і т. д. Між іншим велику вину в тім має й учительство, яке занедбує тілесне виховання (руханку і спорти) в наших середніх, горожанських і народніх школах. Професори руханки в наших середніх і горожанських школах не мають жадного оправдання за те, що днесь ми в тілеснім вихованні є послідніми в нашій державі. Руханка і тілесне виховання в наших школах є так занедбане, що ми не що веґетуємо в спорті, але не виявляємо жадної чинности.

Ми спосібні до провадження тілесних вправ і спорту. Явним доказом того є фотбальова команда С. К. Руси, яка вже має гарну минувшину за собою. Подібно до Руси маємо зорганізувати і в наших більших селах подібні спортові організації, де треба буде зайнятися й іншими спортовими дисциплінами, а не тільки фотбалом. Є культурною ганьбою нашого краю, що тут жиє вище 500 тисяч русинів (українців, руських і русских), а маємо всього три руські спортові клюби: С. К. Русь Ужгород, С. К. Русь Хуст і С. К. Бескид Севлюш, а коли до того додамо дальші словянські клюби: Славія Мукачів, С. К. Королево, Чс. С. К. Ужгород, С. К. Духнович Тячів, то на цілій Підк. Русі не маємо ані 10 спортових товариств. Коли до того ще придамо, що і в іменованих клюбах займаються тільки фотбалом (і то з досить слабим успіхом), то тілесне виховання і спортовий розвій у нас рівняється 0.

На нашій землі є вище 2400 учителів, з яких ані 3% не займаються активно жадним спортом і не провадять жадної праці на спортовім полю.

18 літ жиємо життям свобідного культурного народу. Маємо можливості розвивати свою культуру, літературу, мистецтво і все інше, й тільки про то найважніше в нашім житті — про наше здоровя не хочемо нічого знати, не робимо ані кроку, щоб виховати здорову, сильну спортову Генерацію. Днесь ми ще не можемо похвалитися ані найменшими успіхами в нашім спортовім житті, не виявляємо жадного зацікавлення до нашого здоровя, не маємо можливости репрезентувати наш край і нарід не то що на світовій спортовій арені, в Европі, в нашій Чехословаччині, ба ані дома на власній землі, бо і тут мадяри, жиди перед нами. Ми дотепер не мали ані можливости, ані фізичного часу розвязувати оці питання, бо язиковий бій, партійні й релігійні суперечки важніші були, як ці здорові вимоги нашого новішого покоління. Є то здорове, нормальне й природне ? Ні! І сто раз ні!

Днесь вже прийшла доба важніша! Прийшла доба, коли ми свою життєздатність маємо доказати конкретними й плодовитими успіхами і працею, а не порожніми, пустими, нездоровими, ба шкідливими проявами і боями. Коли хочемо успішно працювати, то маємо можливості працювати і на полі тілесного вихованя. Так міста, як і села мусять вже раз активно взяти участь у вибудованні нашого спортового життя. В кож дім селі при читальнях мають зорганізуватися спортові секції, в яких відповідно поваги людей, терену і охоти молоді мають зайнятися тими чи іншими галузями спорту. Маємо змагатися, щоб кожне наше село мало свою спортову площу, а то на пасо-виску, або на іншім рівнім місці, де можна було б провадити і шкільну і позашкільну руханку і тілесне виховання. Прийшла вже доба, коли корчми мають бути замінені зеленими спорто-вими площами, закурений, занечищений воздух свіжим і здоровим, коли рев в корчмах заміниться веселими й радісними піснями молоді.

Наші учителі в С. К. Русі вже нераз доказали, що є добрими пропаґаторами, репрезентантами нашого народу в фотбалю, то наші колеґи-учителі в селах мають також доказати, що є добрими спортовними працівниками в селах, що спо-сібні зорганізувати спортовні секції й їх успішно вести, щоб дати нашому народові не тільки здорову генерацію, але спосібних змагунів, які з успіхом будуть репрезентувати нас не тільки на змаганнях в нашій державі, але й перед цілим світом.



пост написаний в рамках популяризації історичних відомостей про Карпатську Україну

мадяр 2011-06-08 / 11:19:00
Мадяри найкращи.HAJRÁ MAGYAROK.

НОВИНИ: Спорт

20:27
Кіберполіція заблокувала Telegram-канал, що лякав терактами в школах Мукачева
12:46
Закарпатці повернулися з нагородами з чемпіонату України з пауерліфтингу
20:42
В Ужгороді відбувся турнір пам'яті полеглого захисника Данила Богуславського
10:38
/ 6
Зимова першість Закарпаття з футболу: блокпостів біля стадіонів не буде, але й "ухилянтів" не прихищатимуть
10:28
/ 1
Стадіони у Минаї та Ужгороді допущені до УПЛ, хоча освітлення відсутнє
11:24
/ 3
5 організаторам підпільних гральних клубів на Закарпатті повідомили про підозру
20:53
/ 5
Закарпатська облрада просить УАФ дозволити й надалі проводити футбольні матчі на стадіонах "Авангард" та "Минай-Арена"
23:48
/ 4
Вартість встановлення освітлення на стадіоні "Минай Арена" сягне близько 16 млн грн
16:36
/ 1
На Закарпатті за допомогою квадрокоптера "вичислили" двох "ухилянтів"-"плавунців"
11:19
/ 9
УАФ заборонила матчі на "Минай-Арені" та "Авангарді" в Ужгороді до встановлення освітлення
23:41
Результатом благодійного забігу до Дня Святого Миколая в Ужгороді стали зібрані майже 40 тис.грн
12:41
/ 2
ФК "Минай" втратив ключових футболістів – Любеновіч
17:02
/ 1
Військовослужбовець із Закарпаття Андрій "Бродяга" Ткачук здобув "бронзу" Чемпіонату світу з бігу на 24 години
14:00
/ 3
За останні 2 дні "Минай" покинули вже 5 гравців
16:55
Закарпатський Воловець прийме Кубок України з армреслінгу
11:36
Закарпатські пауерліфтери повернулися з кубка України з медалями і навіть рекордом
15:20
Матч "Минаю" з "Динамо" в Ужгороді перенесено на весну через повітряну тривогу та відсутність освітлення на стадіоні
16:09
У Мукачеві відбулися змагання з художньої гімнастики "Мукачівська зірочка"
16:46
Мукачівці долучилися до забігу проти насильства
11:39
/ 1
Поліція розповіла про обставини зіткнення легковика, вантажівки, мікроавтобуса і велосипедиста у Вонігові на Тячівщині
10:40
/ 1
У Мукачеві сьогодні стартують чемпіонат Закарпаття та відкритий Кубок Мукачева зі змішаних єдиноборств (ММА)
21:07
Мукачівець вдало виступив на "Biegu Niepodległości" в Польщі
09:54
/ 1
9-річний хлопчик з Закарпаття встановив світовий рекорд у гирьовому спорті
17:49
/ 1
Перший благодійний Krayna Uzhhorod Half Marathon зібрав понад 316 тис. грн гривень на підтримку ЗСУ
16:52
Через півмарафон в Ужгороді в неділю перекриють ряд вулиць
» Всі новини