СПОГАДИ ПРО ЧОРНОБИЛЬ

Численні людські втрати, радіація, страждання родичів та близьких загиблих.. А скільки фактів про Чорнобильську катастрофу навіть зараз є невідомими для багатьох звичайних громадян України.

Чи замислюються люди над тим, якого впливу спричинив цей вибух на нашу екологію? Частково, але не повною мірою. Скільки постраждало околишніх територій, сільськогосподарських угідь, лісів, річок... І ті, що ще нічого не знали й не підозрювали масово переповнювали місцеві лікарні з тяжкими отруєннями, набутими внаслідок споживання дарів матінки-природи. Деякі навіть не дійшли...

Страшно й уявити, яка кількість вагітних жінок мусила зробити аборти. Інакше – народити мертвих, хворих дітей та дітей-калік. Ні в чому неповинні немовлята поповнювали полички музею.

Всього, як сповіщає Агенція бізнес-новин, в результаті аварії постраждало більш 7 мільйонів чоловік, майже 170 тисяч з них померли. Найбільшу дозу випромінювання, за інформацією, отримали 600 співпрацівників АЕС і пожежних, які зразу після аварії займались гасінням пожежі, і сотні тисяч, тисячі робітників і солдатів, що проводили протягом наступних років роботи по очищенню території навколо реактора.

Загалом радіоактивного забруднення зазнали 17 країн, у першу чергу – Україна, Білорусія і Росія, Скандинавські країни.

Найвідоміший сталкер, що водить екскурсії по Чорнобилю, – Олександр Наумов, що має стаж більш ніж 15 років. Він єдиний, бо всі, хто починав з ним, вже померли чи відійшли від справ. Наумов провів в зону більше ніж 200 чоловік. Це не бізнес. Олександр вважає: «Заробляти екскурсіями на Чорнобильські кладовища – святотаство». Сталкер примушує людей зрозуміти, чим живе зона.

Темна була ніч, прохолодна, проте, цей яскравий вогонь аж ніяк не зігрів. Під жевріючим попелом трупами полягли будинки, речі, які втратили свою цінність. Люди з усією своєю жадобою намагалися вивезти усе. Але чи варто було? Радіоактивне випромінювання торкнулося кожної піщинки, зробивши її життєво небезпечною. І люди це розуміли. Вони втратили житло, майно, віру. Їх серце заповнив біль, тяжкий тягар ліг на душу. Зникла впевненість у завтрашньому дні. «Хто допоможе?», «Чи є порятунок і де він?» – ці питання стали головними для жителів колишнього курортного міста на півночі України. Кожного ранку хотілося викреслити з пам’яті той квітневий день, що змінив мільйони доль, без різниці: дітей, дорослих, старих...

До слова: Немає такої людини, якій легко далося б вкладати персти до відкритої рани Чорнобиля. Бо від кожної деталі, яку ми знаємо, може розірватися серце. Все, що ми знаємо про катастрофу, може довести до відчаю. Чорнобиль важко переповідати, тим легше він надається до витіснення і забуття. Попри те, цими днями в усьому світі вдвадцяте відбувається вшанування жертв Чорнобиля. Не лише в Києві чи Мінську, а й у Москві та Нью-Йорку, Берліні та Болоньї, Хіросімі, Мельбурні.

Назва «Чорнобиль» символізує українську та білоруську трагедію, однак її сприймають як глобальне застереження в усьому світі. Повторюю за Світланою Алєксієвіч: «Ми все ще послуговуємося поняттями «близько» й «далеко», «свої» та «чужі». Але що означає «близько» й «далеко» після Чорнобиля, коли радіоактивні хмари вже за чотири дні сягнули Африки й Китаю».

Ми дошукуємося сенсу. Ми хочемо знати, як щось схоже могло трапитися, що було не так, чого можна було уникнути, й передусім ми хочемо знайти правильне витлумачення цієї події, щоб вона вже ніде й ніколи більше не повторилася.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати