День журналіста - свято з гірким присмаком

 З тих пір до пишучої братії приєдналась численна армія "виробників" інтернет-видань і наша творча сім'я стала досить солідною багатодітною родиною. Як же їй живеться у цей непростий для всіх час?

Філософствувати не хочу. Наведу лишень кілька конкретних прикладів з останніх подій. Днями область облетіла звістка про підпал автомобіля редактора виноградівської  газети Володимира Мочарника. На цьому тижні у прес-центрі "Закарпаття" він розповів, що відколи існує видання, воно постійно перебуває у стані пресу. Його намагались "утрамбувати" звідусіль: від владних до політичних структур, з допомогою судових інстанцій, методом погроз і шантажу, а два рази навіть конкретними терористичними діями: у 2003 році кинули у вікно будинку пляшку з "коктейлем Молотова", а два тижні тому спалили авто.

– Журналістика – це відображення реальності через відчуття справедливості, чесності, порядності, всіх тих рис, які повинні бути в людини, – акцентував Володимир Мочарник. – А вже потім на неї накладається професіоналізм...

Важко з цим не погодитись. Але попри, власне, творчість, керівнику ЗМІ треба ще й думати, як виживати  фінансово очолюваному ним колективу у наш кризовий період. Рецепт від Мочарника "не думати про те, що ти виживаєш" підходить далеко не всім. Приміром, головний редактор "Вісника Берегівщини", не отримавши обіцяної і передбаченої у Статуті дотації від співзасновників, ось уже третій місяць не може виплатити зарплатню працівникам, натомість отримав ряд приписів терміново погасити заборгованість, у тому числі до Пенсійного та інших соціальних фондів, у податкову тощо за... неотриману зарплатню. Де ж логіка і здоровий глузд?

Днями берегівського колегу запросили в райдержадміністрацію і у присутності заступника голови РДА, представників обласної прокуратури та Пенсійного фонду йому зачитали офіційну вимогу правоохоронного органу негайно(!) розрахуватись із боргами, а від імені начальника районного Пенсійного закладу вручили постанову про вжиті до головного редактора штрафні санкції за несплату внесків до Фонду в розмірі 540 гривень. На прощання ж посланець від прокуратури заявив:

– Хто не може вирішувати проблеми, хай перекваліфіковується!

Працівники "Вісника Берегівщини" у відчаї вирішили писати колективну заяву про звільнення.
А я почав думати, на кого саме перекваліфікуватись. Бо як правильно зазначив на прес-конференції того ж Мочарника секретар обласної організації Національної Спілки журналістів України Микола Кошута, "Що бачиш у сусіда – чекай незабаром на собі".

Теги: День журналіста, професійне свято, журналісти

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати