В закарпатській Ізі лозоплетінням займаються навіть священик, учитель і сільський голова...

В Ізі є стільки всього, що очі розбігаються...

Коли ми в'їхали в Ізу, біля першої ж хати побачили виставлені перед ворітьми кошики, бутлі, столи, стільці, крісла-гойдалки, шкатулки, етажерки, тумбочки... Очі розбігаються від виставленого на продаж асортименту. І така картина перед кожним будинком у цьому карпатському селі. Таке враження, що вироби народних майстрів з базару перенесли на центральну вулицю села.

У селі Ізі - єдиному в Україні, де лозоплетіння ототожнюється зі стабільним прибутком і зайнятістю населення, безробіття не загрожує його жителям, допоки росте лоза. Тут кожна родина вміє створювати шедеври. Для лозоплетіння кожна пора має своє значення. Навесні саджають однорічну лозу, з якої виростають триметрові пагони. Восени у місцевій церкві проголошують початок збирання лози. На це відводиться лише кілька днів. Далі її обварюють, обрізають та вирівнюють, а вже взимку ізяни плетуть свої шедеври. Продають товар навесні та влітку.

Приватний підприємець пані Тетяна, перед будинком якої зупинився наш автобус, каже, що лозоплетіння не лише ремесло, а й радість творчості.

- Довгими зимовими вечорами за плетінням збирається вся родина, - каже жінка. – Крім того, що маю домашню господарку, люблю брати в руки лозину. І сідаю щось плести.

- І кошики плетете?

- Кошик люблю плести найбільше, особливо перед Великоднем.

- За який час сплетете?

- За 4-5 годин. Це якщо великий і зі складним орнаментом. А простенький і малого розміру, то й за 3 години зроблю.

Пані Тетяна коротко розповідає про весь виробничий цикл: від очищення і замочування лози і до власне плетива. Чимало його способів знають у Ізі. От тільки не відають, звідки взялася ця майстерність: твердять, з лозою були вправні завжди. "Такі майстри всі були, що усюди знали наші кошики. І нині вміють – ті, хто не лінивий", - розповідає пані Тетяна, у якої за декілька хвилин в руках вже не просто стебла лози, а вже щось схоже на гніздо... "Роботи чи заробітку більше? Хто робить – той має", - каже жінка. Її рідну Ізу нині іменують закарпатською столицею сувенірів, ну а щодо лозоплетіння – переконливо лідирують в усій державі. Від лозяних тарілок і до меблів – усе вдається ізянам. Та, звісно, великодній кошик – головний атрибут. Тому його і вмістили навіть на знакові при в'їзді в село.

Провадячи невеличку екскурсію розкладками лозяного краму, пані Тетяна демонструє, якими різноманітними бувають вироби з лози і – техніка плетіння, водночас акцентуючи на найякісніших виробах. Ну а щодо того, що у всіх на устах, жінка переконана, що до їхніх кошиків криза не влазить, і обходить село стороною. "Треба працювати – і кризи не буде!". За її словами, у селі є здорова конкуренція, мабуть, через те і якість робіт висока, і взірці все цікавіші... Що плетуть? "Усе! Усе, що хочете: в нашому асортименті близько 70 найменувань виробів, починаючи з кошика для сміття... І полички, і підставки під телевізор, етажерки, ліжечка дитячі... Ну, і крісла-гойдалки".

- Наші вироби - справжні, ізянські! До нас не привозять ні з Канади, ні з Індії, ні з Китаю..., - усміхається пані Тетяна на моє запитання, чи нема тут заморських підробок.

Я справді чула, що закарпатські сувеніри не такі вже й закарпатські... І правда, прогулянка лише однією вулицею села засвідчує: з лозою тут на "ти" - з-за парканів на обійстях видно великі жмутки очищеного пруття, і – незавершені роботи... Щоправда, на численних ятках таки віднайшлося дещо "made in China", та це аж ніяк не стосувалося виробів з лози: фігурки із ротангу та ще дещо на кшталт іграшкових змійок та автівок розширюють асортимент торговців. Продавці не приховують походження цього товару, але агітують придбати насамперед ізянське, лозяне.

Іду до іншої "ятки", вгорі на вивісці читаю "Вироби з лози. Іванка". Цікавлюся у старшої жінки, чи це саме вона Іванка. Каже, що так називається їхня власниця, але зараз її тут нема. Зупиняю погляд на маленьких іграшкових велосипедиках. Подумала, що це для ляльки. Жінка засміялася: "Та це ж для вазонів". Просять за такі велосипеди від 120 до 200 гривень.

Підходжу до ще однієї господині, яка назвалася пані Марією, і зупиняю погляд на затишній портативній хатинці для котика.

- А ви особисто, що вмієте робити?

- Усе на світі! - гордо відповіла.

Пані Марія каже, що в Ізі 2,5 тисячі дворогосподарств і практично всі жителі села (а це 7 тисяч осіб) у цій роботі – священик, учитель, сільський голова... Сьогодні в селі майже 500 підприємців, що займаються виробами з лози.

За словами пані Марії, у їхньому селі – багато довгожителів. Бо лоза – рослина енергетична, збільшує природний захист організму і продовжує життя. І люди довго живуть тут, бо лоза поліпшує їхнє здоров'я і додає енергії.

Теги: лоза, дозоплетіння, Іза

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати