Востаннє Йолка спілкувалася з місцевими журналістами влітку, коли традиційно приїхала відпочити в Ужгород, напередодні участі у найбільшому українському вокальному шоу "Х-фактор". Весь сезон цього шоу шанувальники співачки мали змогу спостерігати за нею під час визначення переможця "Х-фактора". Згодом Йолка презентувала і свій новий пісенний доробок — "Прованс", який став справжнім хітом. 21 травня сольний концерт Йолка дасть у приміщенні Закарпатського облмуздрамтеатру. А напередодні візиту співачки в рідне місто "РІО" вдалося поставити їй кілька запитань, відповіді на які пропонуємо нижче.
— Якщо би ти мала тільки п'ять слів, щоб охарактеризувати себе, які слова би використала?
— Я, напевно, не скористалася б жодним із них... про слова, які могли би мене охарактеризувати, краще запитати у близьких мені людей, у тих, хто поруч — їм видніше, яка я.
— Що для тебе найважливіше в житті?
— Усвідомлювати життя і могти насолоджуватися ним...
— Живучи останніми роками в Москві, є щось, за чим продовжуєш ностальгувати?
— Ну, звичайно! Я ностальгую за рідним містом, адже за ним не можна не ностальгувати — у ньому так багато речей, чарівних, які не можна навіть передати і описати словами — їх не можна пояснити. Я рада, що ці речі, ці почуття відчуваю кожен раз, коли приїжджаю додому. Тому що буває зовсім по-іншому, коли приїжджаєш і не знаходиш те, про що згадуєш...
— Що, на твою думку, не вистачає містам-мегаполісам, а в чому полягає їхня перевага?
— Їх перевага у величезній кількості можливостей для самореалізації, але трохи менше тієї душевності, яка притаманна маленьким містам. Але вони зовсім різні, їх не можна порівняти...
— В останніх інтерв'ю ти говорила, що співпрацюєш як із відомими, так і з невідомими, але талановитими людьми, а не виникало бажання заспівати українську пісню? І чи не надходило ще подібних пропозицій?
— Я дуже хочу заспівати українську пісню, більше того, я її шукаю — і щойно знайду, то обов'язково заспіваю. Співпрацюючи досі з українськими авторами, наша команда бачить — поки в них краще виходить створювати пісні російською. Наприклад, "Прованс" написав молодий український автор Єгор Солодовников.
— Як ставишся до музичних дуетів? З ким би не відмовилася заспівати разом?
— Добре ставлюся. Ті дуети, які я хотіла би записати, обов'язково запишу, вони неодмінно будуть лише з тими людьми, які також, як і я, бажатимуть цього дуету.
— Чи часто мрієш? І чи збуваються мрії?
— Мрію я постійно, вважаю, що це дуже корисна справа. Звісно, я вірю в те, що мрії здійснюються.
— Яке в тебе життєве кредо?
— Жити радісно кожен день.
— Кому телефонуєш першому, коли приїжджаєш у рідне місто?
— Ой, я просто розриваюся, тому що відразу хочу зателефонувати і мамі, і татові, і Рижовій (подруга співачки, журналістка Вікторія Рижова. — Авт.)... Це три людини, яким я намагаюся зателефонувати одночасно.
— Чи є якісь особливі передчуття напередодні виступу в Ужгороді?
— Передчуттів немає, а ось хвилювання є, але таке ... приємне хвилювання!
— Розкажи кількома словами про програму концерту в Ужгороді?
— Це будуть кращі і нові пісні — мої улюблені й улюблені пісні людей.
— Коли ти жила в Ужгороді, тебе часто можна було побачити в місті й одним із невід'ємних атрибутів були великі навушники. Що зараз слухаєш? І в якій атмосфері прослуховуєш музику?
— Найчастіше слухаю щось уночі з ноутбука. Як правило, це та музика, яку мені надіслали або порадили — те, чим зі мною поділилися через Інтернет.
— Йолка досить чуттєва людина. Що саме може змусити тебе розчулитися? А на що, навпаки, можеш образитися?
— Розчулює мене багато речей, головне — не тішити мене спеціально. Щодо образ, то радше не ображає, а зачіпає фамільярність, нахабство та лицемірство.
— Чи є в тебе перелік людських вчинків, яких не можеш пробачити?
— Ну, мені дуже складно буде спілкуватися з людиною після зради і пробачити після такого.
— Незважаючи на зміну іміджу, тобі завжди вдається не втрачати своєї індивідуальності, не уподібнюватися більшості. У чому секрет?
— Мабуть, у тому, що я не хотіла би вподібнюватися більшості й когось наслідувати. Я дуже люблю і завжди "за" приємні експерименти...
— Ти дуже весела, часто жартуєш, нерідко можеш посміятися і над собою, що притаманно не кожній людині. Зрозуміло, що сміх продовжує життя, але все ж, чим для тебе є сміх?
— О-о-о-о... Іноді мені здається, що сміх — це захисна реакція на події довкола, тому нервовий смішок у мене буває. Сміх — це те, що не дає розгубитися або заплакати — він є моїм рятувальним кругом. Звичайно, сміх — це велика річ, треба йти життям із гумором. Будь-яку ситуацію легше пережити з гумором. Єдиний побічний ефект: коли багато смієшся — на тебе починають дивно дивитися.
Людмила Федоришина, РІО