КОНЦЕРТ ДЛЯ ДРИМБИ З СИМФОНІЧНИМ ОРКЕСТРОМ

Влада робить вигляд, ніби вона дбає про народ, а народ удає, ніби він вірить владі. Хоча обидва прекрасно знають, що брешуть. Нинішній політичний конфлікт в Україні розгорівся аж ніяк не тому, що хтось там наверху дбає про народні інтереси.

Якщо тимчасово відкинути юридичну казуїстику, а запитати себе по-простому, чому саме Президент захотів розпустити Верховну Раду, то відповідь очевидна: тому що між ним і парламентсько-урядовою коаліцією так і не налагодився нормальний робочий діалог. Чи логічно у такій ситуації спробувати все з початку, з чистого аркуша?

Нібито так. Але як саме досягти оцього повернення назад? Провівши, справді, нові вибори Верховної Ради? А чому тоді не проводити і дострокові вибори Президента? Тому що він симпатичний особисто мені і тисячам інших закарпатців і взагалі західняків? Таки симпатичний, але боюся, що це не є ні юридичним, ані політичним аргументом, чому в результаті подібного конфлікту "оргвисновки" мають робитися стосовно однієї сторони конфлікту і не зачіпати іншу. Коли дійшло до аналогічного протистояння 1993 р., тоді було прийнято рішення про перевибори і парламенту, і Президента.

Звичайно, тупо повторювати прецеденти не годиться. Але в чому нинішня відмінність ситуації від 1993 р., коли ті ж самі шахтарі вимагали одночасно обох перевиборів?

Основну відмінність вбачаємо у тому, що існує невеликий шанс налагодження діалогу між В.Ющенком і майбутнім парламентом, якщо він все-таки буде обраний. Шансик, правда, так собі, але все-таки є. Якщо він реалізується, це буде чудо, яке врятує Україну. Але реалізуватися він може тільки при злагодженій дії так званих помаранчевих сил.

Схоже, що вони ітимуть на вибори чотирма основними потоками. По-перше, це "Наша Україна" з В.Кириленком на чолі. По-друге, БЮТ з примкнулою до неї Партією реформ і порядку. По-третє, блок "Народна самооборона" у складі партії "Вперед, Україно" та Християнсько-Демократич ного Союзу. По-четверте, окрему правицю створили Рух і УРП "Собор". Чи зможуть вони потім об'єднатися у парламенті? Страшенно хочеться сказати, що так. Але досвід говорить, що ні. Українська естрада багато отримала в особі Ю.Луценка, але політика - абсолютно нічого. Про " Нашу Україну" годиться говорити або добре, або нічого. Правицю затопчуть перш за все її нібито помаранчеві союзники. БЮТ пройде до парламенту, але як саме там поведеться, зараз не ризикне сказати ніхто.

Загалом документи на участь у виборах подають близько 25 сил. Серед них ніби немає найчисельнішої і фінансово найпотужнішої з них - Партії регіонів, яка вже контролює практично все і вся. А чи потрібні їй взагалі вибори?

Щоб там не сталося, але владу вона вже не віддасть. Якщо вибори відбудуться, а регіонали не візьмуть у них участі, вони оскаржать результати виборів у будь-якому суді аж до Верховного і матимуть непогані шанси довести, що виборча кампанія з перших же днів проходила із порушеннями чинного законодавства. Після цього розкол державної машини на дві частини ще більше посилиться.

За цих умов дострокові вибори виглядають абсолютно неймовірними. То чому майже зникла з телеекранів
Ю.Тимошенко? Чи можливий її союз з В.Януковичем? Якби їхні фракції об'єдналися у нинішньому парламенті, то мали би конституційну більшість (станом на сьогодні у двох фракціях сумарно 307 чоловік). Тим більше це справедливо для майбутнього парламенту, де, згідно нинішнім соціологічним замірам, обидві фракції збільшать
своє представництво. З кожним днем така перспектива стає все реальнішою. Звичайно, В.Янукович не випустить зі своїх рук виконавчої влади. Але він міг би запропонувати Юлії Володимирівні спікерське крісло.

Такий союз трохи менш логічний, ніж альянс регіоналів і ющенківців, але і він цілком реальний. При ньому за Президентом лишаються суто представницькі функції. Як може президентська команда ефективно протидіяти такій потенційній загрозі? Ідучи на домовленості з Ю.Тимошенко уже зараз, створюючи єдиний блок з її перевагою? Адже,
якщо вибори взагалі відбудуться, то золота акція за їх результатами належатиме уже не соціалістам, а БЮТу. Якщо ж вибори не відбудуться (а до цього все йде), то означений союз стає ще більш імовірним.

Мамо, мамо, і чому я народився не в Африці? Там усе зрозуміліше і якось логічніше. Там не блокують роботу Конституційного Суду, заступниця міністра юстиції не лазить через двометровий паркан, там не перевертають машини з гучномовцями, не перетворюють центральну столичну вулицю на суцільне сміттєзавалище. Може би, Україні спершу піднятися не до рівня Європи, а хоча би до Африки?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати