Закарпатська обласна організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" звертається
до голови Закарпатської облдержадміністрації Олександра Ледиди, голови Закарпатської обласної ради Івана Балоги та до всіх органів місцевого самоврядування на Закарпатті із вимогою не допустити вивішування 9 травня поряд з Державним Прапором України червоних прапорів. Синьо-жовтий державний прапор і червоне окупаційне знамено ніколи не можуть бути разом. Адже перший – прапор державності та національної гордості, другий – символ потоплення в крові України та рабства українців.
Закарпаття вперше в повній мірі відчуло на собі всі принади радянського режиму, коли на зміну угорсько-німецькій окупації прийшла нова, не менш жорстока окупація – совєцька. Ще в 1939 році тисячі наших земляків, втікаючи від угорського терору, перейшовши кордони з СРСР, були заарештовані і відправлені у концтабори собіру, де більшість з них знайшла свою смерть або каліцтво.У 1944 році "червоний" окупант, який отримав повну владу над Закарпаттям , розпочав свою імперську політику. Почалися колективізація і вивезення на сибір для сотень тисяч українців, репресії зв'язаних з ОУН та УПА закарпатців, репресії щодо національних меншин Закарпаття —угорців, німців та ін, яких десятками тисяч запроторювали до концтаборів і де більшість із них загинула. Тотальних репресій зазнала греко-католицька церква на Закарпатті. Після вбивства єпископа греко-католицької церкви Теодора Ромжі, в жорна тоталітарної системи на Закарпатті потрапило близько 170 греко-католицьких священиків: 18 із них померло під час допитів, 147 — вивезено на заслання, 40 із них загинуло в концентраційних таборах; паралельно піддалися репресіям тисячі вірників. В підсумку греко-католицька церква на Закарпатті була повністю ліквідована і змушена була перейти в підпілля. Репресій зазнали і православна та протестантські церкви. Відбиралися монастирські землі, закрилося більшість монастирів, св'ященників арештовували, розстрілювали, примушували до співпраці з КДБ,... До цього додайте русифікацію і культурне закріпачення, і будемо мати лише частину колонізаторської політики радянської Москви щодо Закарпаття. І все це робилося саме під червоним прапором.
Зважаючи на вище наведені аргументи ВО "Свобода" вважає недоцільним, антиукраїнським і антигуманним використання символіки ворога українського народу і всіх вільнолюбивих народів світу, символу узурпаторів і імперіалістів - червоний прапор зі зображенням серпа і молота. Дозволяючи вивішувати прапори тоталітарного режиму в часи ХХІ ст., ми показуємо Європі не тільки своє історичне невігластво, а й свою неповноцінність як нації. В ці дні жодна вільна європейська нація не дозволить офіційної пропаганди окупаційних символів. Це заборонено резолюціями Європарламенту та Ради Європи. Навіть у країні, що програла другу світову війну - Німеччині - не буде подібного публічного приниження. То чому ж Україна повинна принижуватися?
Слід раз і назавжди зрозуміти— червоні прапори на вулицях України у травні 2011 року – це відвертий історичний реванш. Це ознака продовження окупації України. - історичної, духовної, мовної, культурної, інформаційної, економічної, політичної. Це намагання закріпити комплекс меншовартості і винуватості вже у нових поколінь українців, які народилися поза "совєтським" окупаційним рабством. Це пряме і брутальне
зазіхання на державність. Бо з історії знаємо: коли сьогодні є червоний окупаційний прапор, то завтра не буде синьо-жовтого національного стягу. Не може бути співжиття між злом, яке отримало поразку, та добром яке засвідчило свій тріумф 24 серпня 1991 року.
Тому, ніхто ніколи не відбере в Українців право та обовязок боронити свою національну честь і гідність. В Україні є один символ державної незалежності, гідності і
перемог – синьо-жовтий стяг. Його потрібно захищати усіма засобами. Для кожного українця є неприйнятним публічне вивішування в Україні будь-яких окупаційних символів. Органи державної влади та місцевого самоврядування, які ухвалюють подібні рішення – не лише брутально порушують Конституцію України, чинні судові рішення, глумляться над національною честю та гідністю, а й вчиняють державну зраду. Рано чи пізно за це їх буде притягнено до кримінальної відповідальності. Кожен свідомий українець повинен не допустити жодної публічної демонстрації та розміщення в Україні символів окупації. А червоні ганчірки, слідом за большевицькою імперією, давно мають бути на смітнику історії.
