На Закарпатті фермери не бачать світла в кінці туннелю

— Ситуація у сільському господарстві дуже складна. За 15 років фермерської діяльності  не можу згадати, щоб було так важко як за останні роки. Нині не бачу світла в тунелі, бо, коли буде краще, невідомо. Раніше також були паводки, різні катаклізми, економічна криза, але за короткий період все відновлювалося.

Відносно сільського господарства почався перерозподіл капіталу. Земля —дуже актуальна тема. У моєму розумінні ринок землі і створює складнощі, які на даний час є в сільському господарстві. У таких малоземельних областях як наша, де дуже багато клаптиків землі, було б на користь, аби вона пішла в рух. Бо більш ефективно б використовувалася. Але там, де великі господарства з чорноземами, які орендують тисячі гектарів від пайовиків, якщо прийде конкурент, котрий заплатить більше, буде нелегко. Це може їх роздробити.

На жаль, наша влада взагалі великої державної підтримки сільгоспвиробникам не надає. Програми є, а коштів ми не бачили ні в минулому, ні тепер. Розуміємо, що не так просто їх віднайти. Щодо пільгового палива, нам не договорили, що воно надається пільговикам, які законтрактували в держрезерв майбутній урожай. А про дрібного виробника забули. Який урожай контрактувати, якщо виробник не знає, що його чекає? Але все ж таки впевнилася в тому, що дрібні господарства легше переживають кризу, ніж великі. Хоча проблем у фермерів дуже багато. Зросла ціна на пальне, добриво, засоби захисту рослин.

Важко сказати у скільки разів усе подорожчало. Люди викручуються, як можуть. Але одна справа виростити врожай, а ще важливо його збути. Адже ціна на дизпаливо вплине й на перевозку. Це вже стане відчутно, як почнеться рання продукція, бо відобразиться на ціні. Гасла, що фермерів підтримують, залишаються поки що тільки на словах. Почнімо з того, яка свинина дешева. Дванадцять гривень —не ціна на м'ясо.

Влада намагається врегулювати ціни, до прикладу, як на хліб. Але чомусь м'ясники живуть добре, а ті, що вирощують тварин, не бачать свій зароблений шматок хліба. Раніше були м'ясозаготівельні пункти, маслозаводи, овочеві бази. Наразі їх немає. Сьогодні серце болить, коли бачиш, що в селі колись було 200 корів, а зараз 40. У нас відкривають оптові бази, ресторани, а щоб  хоч один маслопереробний завод збудувати на район — до цього не доходить. І так по області всюди.

Дуже актуальним є питання кооперації дрібних господарств, а також будівництва овочесховищ. До прикладу, це були б своєрідні заготівельні пункти в окремих селах. Тоді кожен дрібний фермер не мав би проблем з реалізацією продукції. Адже за новими цивілізованими методами реалізації продукція повинна бути калібрована, фасована, мати гарний вигляд. Раніше виручали консервні заводи, але у них теж криза. Об'єднатися не так просто. Фермери вже бояться, розчарувалися, бо їх не раз обманювали.

Звичайно, у перспективі вони змушені будуть об'єднуватися. Але держава і тут має зробити певні кроки відносно того, що кооперація повинна бути дотована, компенсувати якісь витрати. Радує одне, що фермери району наразі дуже добре забезпечені технікою. Завдяки компенсації на її придбання, яка надавалася в попередні роки, у нас є достатня кількість і бувшої в користуванні із-за кордону, і нової.

Нині на Виноградівщині найбільша завантаженість технікою на гектарі, а послуги по обробітку землі надаються найдешевше. На даний час компенсацій на техніку немає, хоч державна програма є. Але все ж ми не втрачаємо надії на краще. Наш народ дуже працьовитий. Як тільки засвітить сонечко — всі вже в полі. Зекономлять на всьому, але зернинку в землю вкинуть. Впевнена, якщо нам Господь підсобить і подарує сприятливу погоду, — все буде добре.

Теги: фермер, земля, сільське господарство,

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати