Про те, як потрапила сакура в Ужгород ходить безліч легенд. За однією з них, ще в шістнадцятому столітті, тут проходив торговий шлях. Товар везли з далекого сходу на захід. Місцеві жителі, подумали, що на возах мандрівників саджанці вишні і вкрали їх. Посадивши, побачили, що дерева не плодоносять, але з тих пір, кожну весну на них розпускаються ніжні квіти.
Ужгородської сакуру присвячують вірші, пісні і навіть фестивалі. Тут навчилися робити мед і чай з рожевих пелюсток. А щоб побачити весняне диво природи, туристи долають тисячі кілометрів. Олексій їхав до Ужгорода більше доби і не пошкодував.
Олексій Хаустов, турист з Ізюму:
- Таке відчуття, що потрапив у казку, романтичний настрій, дуже переповнюють почуття, емоції, загалом, не можу підібрати жодних слів, тому що п'яний я від цієї всієї весни.
За підрахунками фахівців, помилуватися цвітінням сакур цього року приїде півтора мільйона чоловік. Це майже вдвічі більше, ніж населення всієї області.
Федір Шандор, завідувач кафедри туризму Ужгородського національного університету:
- Період цвітіння сакур і весняні свята на території Закарпатської області навіть перевищують період гірськолижного сезону, тому що саме тут іще не спекотно і вже не так волого, як взимку.
Алея сакур - це гордість Ужгорода, визнає міська влада. Тому кожен рік висаджують нові дерева. Живе це декоративне деревце максимум сімдесят років.
Віктор Погорєлов, міський голова Ужгорода:
- Цим сакурам вже по сімдесят років. І якщо через десять років вони почнуть висихати вже за віком, то нові саджанці вже будуть більші.
У цьому році в Ужгороді вже висадили двісті молодих сакур. Правда, квіти на них з'являться не раніше, ніж через два роки. А поки туристів радує алея з двох тисяч рожевих дерев.
Марина Коваль, Юрій Ковальов. "Подробиці", ТК "Інтер"
Володимир 2011-04-24 / 11:39:00
В Мукачеві сакур втричі більше як в Ужгороді і ростуть бульш компактніше і естетично красивіше по вул. І. Маргітича та Л.Толстого, але про це ужгородські журналісти ані пів слова.... але вони не тільки ужгородські а ще й закарпатські...., чи ні... ?