Директор Ужгородського міського центру зайнятості Сергій Олексіюк відзначив позитивну динаміку працевлаштування інвалідів (з початку року роботу отримали 17 людей з обмеженими можливостями). Водночас, за його словами, найболючішою проблемою залишається ситуація з дітьми-сиротами. "Вони мають можливість навчатися, здобувати професійну освіту, але проблемним залишається питання житла, тому ми співпрацюємо із соціальними службами, щоб спільно знаходити вирішення таких проблем, -- сказав С. Олексіюк. – Робоче місце для таких дітей ми повинні готувати вже з часу їх навчання". Цього року міський центр зайнятості має 12 заброньованих місць для випускників-інвалідів, три з яких вже заповнено.
Голова спілки роботодавців Ужгорода Іван Ключевський розповів про співпрацю із Центром зайнятості. За його словами, труднощі для працевлаштування людей з особливими потребами зумовлені необхідністю певних умов, а їх забезпечення тягне за собою витрати, на які не завжди спроможні роботодавці (наприклад, обладнати ліфт у приміщенні). "Створити робоче місце сьогодні дуже непросто. Адже на кожну гривню зарплати необхідно сплатити до різних фондів майже 80 копійок. Тому на рівні держави необхідно робити кроки назустріч роботодавцям, зменшити навантаження подібних відрахувань із зарплати", -- каже І. Ключевський.
Присутні на "круглому столі" представники підприємств зауважили, що діти-сироти, які приходять на перше робоче місце, мало підготовлені до самостійного життя, інколи вони не навчені працювати так, як того вимагають робочі обов'язки. Зокрема, на думку директора швейної фабрики УТОГ Наталії Марценюк, дітей-сиріт під час навчання у профтехучилищах слід ретельніше готувати до відповідальності.
Директор Ужгородського професійного машинобудівного ліцею М. Стрічко зауважив, що підхід до освіти дітей-сиріт інколи виховує в них лише відчуття того, що держава і суспільство зобов'язані перед ними. Натомість ці діти на рівні з іншими повинні навчитися працелюбності, щоб у подальшому житті самостійно себе забезпечувати, реалізуватися професійно. М. Стрічко також наголосив на важливості виробничої практики на підприємствах.
Директор Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Іван Фленько запропонував створити в області Центр обліку бездомних громадян, щоб, наприклад, підлітки-сироти, які не мають житла (живуть в орендованих помешканнях), могли отримати реєстрацію, без якої сьогодні вони не можуть отримати роботу – підприємці не приймають осіб без реєстрації.
За інформацією начальника відділу взаємодії з роботодавцями Ужгородського центру зайнятості Олени Когут, станом на 29 березня 2011 року в Ужгородському міському центрі зайнятості перебувають на обліку 1010 осіб з числа незайнятого населення, у тому числі 595 службовців, 366 робітників та 128 осіб без професії.
На вільні та новостворені робочі місця службою зайнятості працевлаштовано 436 осіб. За фінансового сприяння служби зайнятості з початку року 9 безробітних організували власну справу. Ще 33 людей були працевлаштовані на такі робочі місця, де зарплата робітникам дотується протягом року службою зайнятості.
Кількість актуальних вакансій в Ужгороді станом на 29 березня становить 518, у тому числі 349 для робітників, 147 на посади службовців, 22 робочі місця, які не потребують спеціальної підготовки. Наразі у центрі зайнятості перебувають 230 осіб, які належать до категорії соціально вразливих верств населення (випускники, демобілізовані, жінки з дітьми, одинокі матері, особи перед пенсійного віку).
З початку року професійне навчання за допомогою служби зайнятості проходили 123 особи за 11 професіями та напрямками, 40 осіб після проходження такого навчання вже працевлаштовано.
Найбільше працівників в Ужгороді потребують підприємства обробної промисловості, торгівлі, транспорту та зв'язку. Потрібні швачки, слюсарі, електромонтери, електрогазозварники, продавці, касири, кухарі, кондитери, офіціанти, водії тощо.