Іван Ребрик розповів кількома словами про видавничу роботу "Ґражди", зазначивши гостроту та актуальність наукових та науково-популярних видань, які зробили б доступнішими "для ширшого загалу нове бачення історичного минулого нашого краю, оскільки ... брак такої літератури відчувається до сих пір гостро", – сказав він. В цьому плані за свою понад 17-річну історію видавництво здійснило кілька етапних видань і пан Ребрик зазначив потребу широкого, комплексного осягнення етнографії краю. "Тим більше, що в цьому сегменті історичної науки за останні 20 років, здається, було найбільше політичних спекуляцій, непривабливих сюжетів", – додав він.
Відтак про саму книгу розповів автор, Михайло Тиводар. В основу книги, за його словами, увійшли польові дослідження, які збиралися автором протягом багатьох років. В працях з етнографії Закарпаття, публікованих донині, не піднімалися питання етнічної історії, питання етнодемографічних процесів, історіографії, етнографічного районування. Науковці в основному зосереджували увагу на святково-обрядовій культурі і на віруваннях та обрядах. В презентованій же "Етнографії Закарпаття" за розділами йдуть історіографія, етнічна історія, в тому числі й районування, традиційні заняття та світоглядні уявлення. "Крім того, – зауважив Михайло Тиводар, – в процесі підготовки написання книги все більше і більше випливає загальноукраїнський контекст традиційної культури українців Закарпаття. Він прослідковується як у господарстві, так і в матеріальній культурі, в сім'ї, сімейному побуті і в світоглядних уявленнях". Тому книга вписується в загальноукраїнський етнографічний контекст, "і в цьому плані я знаю, що зустріну опонентів, які будуть претендувати на те, що ми не такі, як інші українці. Але вони не розуміють по суті локальної особливості матеріальної культури і не розуміють понять "етнографічна культура"", – додав автор.
Попри бажання вивести Закарпаття за межі загальноукраїнського контексту, ці прагнення точаться здебільшого в політичній площині. "На фаховому, науковому рівні, – як зауважив Михайло Тиводар, – спроб вивести Закарпаття за загальноукраїнський контекст ми не зустрічали. Ці обґрунтування зустрічаються в навколонаукових колах, в політичних, скажімо, люди, які не мають достатньої освіти і знань, але беруться писати про те, про що мало знають."
Видання вийшло за кошти, зароблені працівниками кафедри історії стародавнього світу та середніх віків УжНУ. "Цих грошей, – сказав Іван Ребрик, – вистачило лише на 200 примірників, тому видавництво вирішило допомогти, долучило свої можливості і ми випустили видання більшим тиражем. Тут не мало бути кольору і взагалі, книга планувалася скромніша". З бюджетним фінансуванням, за словами пана Ребрика, на такі справи, як-от презентована книга, "завжди не щастить. Та на щастя ми вже визріли до того, що можемо щось робити і самі".
Гості презентації наголосили на унікальності "Етнографії Закарпаття", оскільки ті праці на етнографічну тематику, які виходили в світ до цих пір, не мали такого всеохоплюючого та закарпатського характеру. "Це своєрідна перша спроба, – сказав Михайло Петрович, – Думаю, що після цього будуть більш ґрунтовні видання, ніж моє. Росте молоде покоління етнологів у нас на Закарпатті, і дуже непогане покоління, працьовите".
Відповідаючи на питання стосовно електронних книг видавництва "Ґражда", поставлене читачами Закарпаття онлайн, Іван Ребрик сказав, що, виходячи з сучасних реалій, продаж електронних книг дуже невигідний видавництву. Однак сьогодні видавництво працює над створенням електронної бібліотеки і в цьому плані, заявив пан Іван, "ми відкриті до зацікавлених людей".
.jpg)
.jpg)
