Рівно за два тижні до планованих урочистостей із цієї нагоди до нас прилетіла вкрай сумна звістка – в одній із клінік Будапешта, куди з Києва було доставлено відомого вченого для надання невідкладної лікарської допомоги, він раптово помер. Друзі, знайомі, колеги, земляки двічі екс-депутата Верховної Ради України (він був народним обранцем І і ІІІ скликань) замість вітальних слів висловлять рідним і близьким щире співчуття, а скромні подарунки замінять квіти та вінки на свіжонасипаній могилі. Ми назавжди прощаємось із великим патріотом нашого краю, який до останнього свого подиху не поривав зв'язків із Срібною Землею, її людьми, для яких жив і працював понад 60 років, не зважаючи навіть на те, що знаходився на пенсії та мешкав не тільки у Варах, але й у Києві, де житло отримав у часи роботи в Адміністрації Президента Леоніда Кучми (середина 90-х).
Трудова біографія В. В. Шепи почала писатися у Н. Бовтраді, де він народився й де на початку 50-х після закінчення курсів у Львові почав працювати колгоспним рахівником. Відтак тямковитого молодого фахівця перевели в Берегівську МТС, скерувавши його опісля головою правління колгоспу "Червоний прапор" (с. Вари). Тут і розкрився організаторський талант цього мудрого та розважливого керівника, де він, одружившись із чарівною Йоланою Карлівною, кинув сімейний якір на все життя. У сім'ї народилися двоє синів – Юрій та Василь (перший – медик, доктор наук, а другий – економіст, теж, до речі, кандидат наук). Піднявши економіку притисянського господарства до небувалих висот і зробивши його відомим на весь Союз мільйонером, В. В. Шепа в 1968 р. захищає кандидатську дисертацію, і його призначають директором Великобактянської науково-дослідної станції (у майбутньому – НДІ АПВ). Тут він стає доктором економічних наук (захист дисертації відбувався в Москві за участю тодішнього Голови Держплану СРСР Байбакова). Покійний був депутатом Верховної Ради України першого скликання (а згодом і ІІІ), дуже значима його роль у формуванні нашої незалежної держави на початку 90-х. Опісля, працюючи у АП науковим консультантом і радником Президента Леоніда Кучми з аграрних питань, займався реформуванням земельної сфери в України, зробив немалий вклад у розпаювання земель, деколективізацію тощо. Бачив В. В. Шепа й прогалини у цій справі, але вважав, що усувати їх мають інші владці.
Не можна не згадати про його відносини з ватажком патріотичного крила ВРУ, лідером Народного Руху В'ячеславом Чорноволом, з яким вони були колегами й мали спільні погляди на розвиток суверенної України. Смерть побратима глибоко вразила нашого земляка, він ніяк не міг усвідомити, як могло статися таке ДТП. А ще він товаришував із такими політиками та державниками, як О. Мороз, П. Порошенко, Л. Лук'яненко, В. Ющенко, В. Ландик, І. Плющ, С. Льовочкін, В. Балога, Н. Шуфрич, В. Шевченко та ін. Зробивши великий внесок у розвиток аграрної науки, закарпатець стає спершу членом-кореспондентом УААН, а відтак його обрали академіком – першим в історії Закарпаття. А ще В. В. Шепа пишався своїми родовими коренями, тим, що завжди залишав після себе зразкові господарства як у Варах, так і у В. Бакті, де за його сприяння та участі збудовано десятки соцкультоб'єктів. Ціла плеяда його вихованців стала кандидатами й докторами наук. До речі, були часи, коли йому пропонували міністерські посади, не один раз мав нагоду очолити райком чи обком партії, він був у списку тих, кого депутати хотіли обрати головою облради, – потрібна була тільки його згода. Але його не спокушали ані посади, ані кабінети...
Василь Васильович Шепа завжди відзначався принциповістю, діловитістю, був об'єктивним і сильним духом, умів відстоювати правоту будь-де – на сільському сході, де прихисток шукали рядові трудівники, і в коридорах столичної влади, де нарівні спілкувався з чиновником будь-якого калібру. Вражали його ерудиція, інтелект, а ще вабили шляхетність, простота і глибина думки, потреба допомогти ближньому. Він повсякчас прагнув дбати про простих людей. Але, на жаль, важка хвороба, яка не відібрала життя тоді, в 1991 році, коли в одній із клінік Ізраїлю йому зробили операцію на серці й повернули фактично з того світу, свою чорну місію виконала зараз – у березні 2011 року: у переддень 80-річного ювілею сивочолого академіка смерть не жартувала – вона таки забрала його в потойбічний світ. Догоріла свічка, земне життя зупинилося, славний краянин відійшов у вічність. Отже, урочистостей не буде – їх замінять поховальна церемонія, панахида, хвилина мовчання і надмогильний хрест. А ще світла пам'ять житиме у серцях краян – довго-довго. Адже наш шановний академік того вартий...
І наостанок. Два-три тижні тому ми вдвох пили каву й міркували про прожите-пережите, думали, як і де краще провести ювілей, що й куди написати. Радий: він прислухався до моїх ідей і ми зійшлися на тому, що Берегово – це найліпше, сюди приїдуть ті, хто його шанує, цінує, поважає. Не думав, що тиснемо руку один одному востаннє – мій співрозмовник сів у "Лексус" і взяв напрямок на столицю. Там планував зустрітися із Президентом УААН М. Зубцем, а відтак мав намір нанести візит В. Балозі. Не знаю, чи були перемовини з цими людьми "про ювілей"... Але вони таки приїдуть. Однак не 28 березня, на 80-річчя, а трохи скоріше, бо В. В. Шепа завчасно пішов із білого світу – і вже він лицем у вічності... Нехай сира земля вам пухом стане, Василю Васильовичу!
Михайло Папіш