Сотні закарпатців щодня заробляють копійчину в сусідніх Угорщині та Словаччині

Щоб побачити, як ця процедура виглядає зсередини, відправляємось на міжнародний КПП «Вилок», що на Виноградівщині.

До Вилоку під'їжджаємо з боку Берегова. Перед селищем обабіч дороги рясніють автозаправки. Дизпаливо тут на п'ять копійок дешевше, ніж на решті АЗС Закарпатської області. «Це — щоб зручно його «штовхнути» на мадяри», — пояснює один із місцевих «гендлярів».
КПП «Вилок» — у кінці селища, за транспортним мостом через Тису. Та перш, аніж потрапити туди, тебе зупиняє патруль у складі представників СБУ та ДАІ та МВС. Автоперехід з України в Угорщину
закритий — шлагбаумом. Збоку — пішохідний. Перед ним тупцює з десяток-другий людей. Чого, питаємось, не йдуть на угорський бік?
Місцевий житель Янош каже, що чекає брата, котрий повіз на мадяри «товар» і попався угорським митникам.
Під кодовим словом «товар» він має на увазі дизель та цигарки.
Вартість пачки «Мальборо» в Угорщині, приміром, — 400 форинтів. Це еквівалентно нашим 10 грн. У нас такі ж цигарки коштують трохи більше чотирьох гривень.
Тютюнові вироби, каже наш співрозмовник, переносять навіть під одягом. Для цього розфасовується блок і всі десять пачок ховаються
по тілу. Іноді вдається пронести. Іноді митники або прикордонники можуть роздягнути догола й конфіскувати «товар». І не просто забрати, а ще й уліпити у паспорт «ведмідя» (тимчасову заборону на в'їзд до Угорщини)!
Щодо дизпалива, то місцеві «бізнесмени» — побратими Яноша — кажуть, що «на мадярах» вартість літра цього «добра» — від п'яти з половиною до шести гривень. «Ось і причина, чому ризикуємо», — задовольняє нашу допитливість пан Янош. Серед решти люду — таксисти. Вони очікують на пасажирів на Виноградів, Хуст, Тячів.
Із-за кордону, розповідають, наші привозять в основному дешеві смалець, сало, борошно, яблука, м'ясо й макарони. Дехто — на продаж, а решта — для себе.
Ось усміхнена пані Василина з Фанчикова, що на Виноградівщині. Їй поталанило: вона щойно перетнула кордон з великою «угорською сумкою», набитою усіляким крамом. «На мадяри» за продуктами вона ходить вже п'ятий рік. За її словами, у першому за кордоном угорському селі Тісобейч на кілограмі борошна й смальці вона економить більше, ніж дві гривні. Проте митники дозволяють з кожного найменування товару перевозити не більше 10 кг. Якщо більше, то решту, а інколи і все, викидають у смітник!
Аби побачити, яка ситуація з того боку кордону, робимо спробу перейти до Угорщини. Прикордонник, котрий стоїть на початку переходу питає, що переносимо і для чого перетинаємо кордон. Ми вдаємо, що йдемо в Тісобейч, до родичів.
Варіант «проходить». «Тут і без вас «гостей» вистачає! — сміється прикордонник Михайло. -
Особливо, як зараз, під час святків...».
Він розповів, що з боку Угорщини, окрім пішохідної, є три автомобільні смуги. Переповнені вони в основному лише на свята, коли на пункті вихідні, а люди якраз масово їздять або йдуть за
харчами. Стосовно обшуків з роздяганнями, прикордонник відповів, що перевіряють здебільшого тих, хто «ходить у гості» щодня. Тим часом обласна преса рясніє контрабандними витівками, одна «мудріше» другої, наших земляків. Один примудрився перевезти через кордон контрабандні цигарки на човні через Тису, інший — в автопокришках, ще один — на підводах. Словом, голитва на видумки хитрюща!
Вже повертаючись із пункту пропуску, помічаємо колону стареньких «Мерседесів»: закарпатці повертаються із «заробітків»...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати