Ось цитата зі спогадів очевидця та учасника тих подій, письменника В. Гренджі-Донського: "Полковник Гузар, один із найбільших героїв української визвольної боротьби, приїхав на Карпатську Україну і став невидимим керівником ОНОКС.
Під час чеського нападу полковник Гузар обняв команду оборони будинку Головної Команди "Січі" при вулиці Румунській у Хусті.
Після проголошення самостійності Карпатської України, міністр війни Степен Клочурак призначив полковника Гузара заступником головного коменданта полковника Єфремова. Гузар був у протимадярській обороні гейби шефом генерального штабу.
Журналіст Тарнавський був ідейним провідником української молоді в Галичині (інакше називався Коссак). Він скоро став облюбленним і в Карпатській Україні.
Його ідеологічні реферати були взірцем щирого патріотизму. За ним уже було вісім років польської тюрми за політичну діяльність.
Є свідки, що бачили, як полковник Гузар із Тарнавським опустили Хуст мотоциклом в пізніх годинах 16-го березня, коли вже мадярські війська були на мості.
Полковник Філонович в селі Апшиці бачив Гузара на коні, навіть просив його приєднатись і обняти команду цілого загону, що прямував на кордон Румунії під командою полк. Філоновича, але полк. Гузар був вичерпаний, залишився в Апшиці і від того часу пропав.
Тут, у таборі, сидів з нами один молодий українець, родом з Апші, на ім'я Добош і він нам оповів, що бачив, як один високий, стрункий мужчина з тонкими вусиками, а другий мужчина молодий, середнього зросту, білявий із знаком на чолі, були арештовані в селі Апші. Гардисти зараз пов'язали їх страшно збили і відвели до Солотвини... Тут всі сліди за ними пропали і ніхто їх більше не бачив – у Солотвині їх гонведи замордували.
Після опису ми переконались, що ці люди були полковник Гузар і журналіст Тарнавський".