– Ще у 2001 я і двоє моїх друзів втомилися від одноманітності меню у закладах нашого харчопрому. Вирішили кілька разів на тиждень відкривати щось нове. Назвали себе іронічно – "товстуни із синьої "Тойоти" (автомобіль одного з друзів). Кухню та сервіс закладів я почав описувати на особистому блозі. Згодом додалися "тестування" товарів і послуг. Через певний час "тест-драйвів" набралося стільки, що довелося виносити їх на окремий сайт. Цьогоріч моєму захопленню виповнилося 10 років. А ціль відкриття одна – розповісти про свої враження читачам. За спасибі.
– По багатьох закладах ви "пройшлися" досить жорстко. Чи була якась реакція?
– Спершу мені часом телефонували і "натякали"... Я тоді вирішив звернутися до "скривджених" з відкритим листом, але принципів неупередженості не змінив. Стало спокійніше. Частіше власники закладів телефонують у зв'язку з коментарями на іншому моєму ресурсі – "Весь відпочинок Ужгорода". Бувають досить неприємні розмови... Наприклад, питають: "Чому ви позначили мій заклад як "гадючник"?" А тому, що він відповідає всім параметрам: у ньому страшенно накурено, смердить підгорілою їжею, старі меблі, і туди ходить на 50 грамів місцева "інтелігенція".
– Чи запрошували вас спеціально написати про якийсь заклад?
– Іноді. Однак жодного разу я не піддався впливу "із-зовні". Звісно, зважаючи на "молодість" закладу, можу на щось заплющити очі, однак при контрольному відвідуванні буду вже більш суворим і прискіпливим. Завжди попереджаю власника – заплачу за себе сам і напишу тільки те, що вважаю за потрібне. Іноді за критику навіть дякують! Однак моя діяльність має на меті одне – аби відбувалися у суспільстві якісь позитивні зрушення, а не лише непорозуміння та озлобленість.
– Що впливає на вашу оцінку?
– Протестувати заклад харчування дуже просто. Наприклад, зайдіть до туалету і оцініть його чистоту. Якщо заклад середнього класу, а туалет блищить чистотою – додайте йому "плюс". Якщо заклад позиціонує себе на 4-5 зірок, а туалет брудний – величезний "мінус". Ідеальний порядок у туалеті в галасливому пивбарі? Це "жирний" плюсик!
Звертати увагу слід і на вигляд та дизайн меню, і на ціни, і на свіжість хліба, і навіть на зубочистки. Якщо їх немає на столі ще до початку їжі – великий мінус. Крім того, вони мають бути в індивідуальних упаковках, а в ідеалі – із зеленими м'ятними кінчиками, бажано бамбукові.
Запитайте офіціанта в пивбарі, чи знає він, що таке бір декель (підставка під бокал). Знає – плюс 2 бали. Впливає на мою оцінку навіть фонова музика, її гучність. Якщо це радіо або "Золотые купола" –заклад відношу до "гадючників екстрамегапреміум". Загалом пишу про це велику статтю. У ній таких критеріїв – не менше трьох сотень.
– Скільки маєте улюблених ресторанних закладів на Закарпатті? Що в них підкуповує?
– Кілька десятків, разом з Ужгородом. Цим закладам багато чого готовий пробачити.
Наприклад, на Берегівщині є заклад, де за "середню ужгородську ціну" вам подадуть порцію таких розмірів, що у деяких починається від несподіванки нервовий тик, або сльози виступають. Це шмат м'яса грамів на 250, плюс зверху багато сиру, грибів, майонезу, фірмового часнику у фритюрі. Лише гарніру на півкіло! При цьому, смак просто приголомшливий! Написав про цей заклад величезний тест-драйв і ледве назвав кілька незначних недоліків. Директор прочитав мій текст, і в мій наступний візит всі недоліки були вже усунуті, навіть декількох офіціантів звільнили. Хоча, здається, я став лише каталізатором змін, які давно назрівали.
– Які ваші улюблені страви? І що істинно гурманське можна покуштувати у нас на Закарпатті?
– Це всі м'ясні страви з угорської та закарпатської кухні. Потім йде українська та європейська. Дуже люблю "тестувати" місцеві страви в інших країнах. Без остраху з ними "експериментую". А туристів у нас слід також годувати чимось місцевим. Це обов'язково бограш, боб-гуляш, оригінальні лангоші, місцеве копчене сало, "папрікашка" і т.д. Тобто тим, чого вони більше ніде не спробують по-справжньому. А в якості подарунку на дорогу – бутель місцевого якісного вина (в жодному разі не коньяку), шматок сиру з Нижнього Селища і кілька цукерок "Чорнослив у шоколаді" від виробника з Тячівщини.
Про хробачків на репутації
– Ваш ресурс мали хоча б зрідка переглядати люди з товариства захисту прав споживачів. Як вважаєте, чи потрібна подібна служба, яка існує на гроші платників податків?
– За останні 5 років я і мої друзі мабуть з десяток разів зверталися до товариства захисту прав споживачів, у санепідемстанцію, повідомляючи про серйозні проблеми. Іноді по телефону, іноді письмово. Жодного разу проблема не вирішувалася. Та й хіба може якийсь клерк покарати іменитий ресторан або великий торговий центр? В одному випадку отримає свій "конверт", в іншому – просто проігнорує звернення.
– Нещодавно прочитав як клієнт, котрий обідав у відомій мережі, ледь не проковтнув разом з їжею великий шматок скла. Як вважаєте, що він повинен був зробити?
– Подібні випадки трапляються у багатьох закладах. Наприклад, "несправедливо" за крадіжку звільнили кухаря. А він перед звільненням вирішив накапостити: насипав чогось у контейнер з борошном та в спеції. У солідних ресторанах існує перевірка страв перед подачею. Але скло всередині суші-ролу помітити майже неможливо. Та можна вирішити проблему: не взявши грошей за обід і презентувавши пляшечку французького вина. На жаль, в Ужгороді немає жодного такого ресторану... Нещодавно в одному серйозному ужгородському закладі стався епохальний казус. Двом дівчатам під мартіні подали десерт з мигдальними пластівцями зверху. А під пластівцям повзали білі черв'ячки. Одна з клієнток виявилася викладачем, яка вчить барменів, офіціантів і рестораторів. Що ж зробив адміністратор? Він розрахував дівчат за мартіні, не включивши в рахунок десерти. Така реакція адміністратора на ситуацію заслуговує моментального звільнення, цю персону також слід занести до "чорного списку", аби ніколи більше ця людина не мала можливості працювати у "харчуванні"...
– Багато закладів лише відкрившись "тримають сервіс", а потім починається...
– Причин багато. Хтось каже, що вкладені гроші "не окупилися", хтось не втримав професіоналів. Або вирішили, що "на ресторан ми не тягнемо, піцерія більше доходу приносить". Упевнений, аби стати успішним ресторатором, навіть у провінції слід іти до цього більше десятиліття. Навіть "зайві" 250 тисяч доларів нічого не дадуть.
– Через якийсь час відбувається контрольний тест-драйв? Чи траплялося, що повторний візит підвищував оцінку закладу?
– Все залежить від закладу. Раніше я приходив до нового ресторану на наступний день після відкриття. Тепер даю йому "подихати" місяці зо три і лише тоді відвідую. А контрольний візит – через півроку, рік. Оцінки як знижуються, так і підвищуються. Часом я взагалі знімаю заклад із внутрішнього рейтингування, бо він ... закрився.
– Як боротися з хамством у сфері обслуговування?
– На жаль, рецепту немає. Починати треба з себе. Наприклад, перестати викидати сміття собі під ноги. Якби це раптом сталося, то ми б стали жити трохи краще.
– Чи є заклади, які приємно здивували вас за останній час?
– Більше року тому в одному з провулків у центрі Ужгорода відкрилося невелике кафе: кілька столиків і тераса. Але вони вже роблять найсмачніші в місті борщ і бульйон, а ще пропонують з десяток салатів. Кожен з них – шедевр смаку. Хлопці постійно експериментують. І жодного разу мені не подали несвіжий хліб (він, до речі, не включений в рахунок!). А ціни досить помірні. Два сорти італійської кави за цінами, яких ви не знайдете ніде в центрі!
06 березня 2011р.