На цьогорічному винному фестивалі у Берегові відкриють музей виноградарства та виноробства

Отже, є шанс провести незабутньо наступні вихідні. Найцікавіше відбудеться у суботу – на урочистому відкритті пройде церемонія посвячення у лицарі Ордену святого Венцела тих, хто вніс вагомий вклад у розвиток та популяризацію виноробства краю. Цікаво, що цього року винний Орден вперше поповниться і придворними фрейлінами. За традицією найкращих виноробів буде нагороджено грамотами та призами. А туристи зможуть відвідати перший на Закарпатті музей виноградарства та виноробства, який відчинить двері у винних підвалах палацу графа Бетлена.

Унікальне приміщення тривалий час не використовувалося, а нині, за задумом директора музею Івана Шепи, матиме просвітницьку функцію, а на долівці, що викладена спеціальною цеглою, будуть імена шанованих виноробів та спонсорів. Серед них й ім'я Шандора Нодя – винороба із села Кідьош, чиє біле вино Семільйон було визнано серед найкращих на попередніх фестивалях у Берегові. На обійстя до майстра-винороба завітали і ми, щоб дізнатися таємницю його незрівнянного напою...– Аби робити добре вино, перш за все, слід мати виноградник та плекати його власними руками, – констатує Шандор Нодь. – Це головна умова успіху. Адже з кожним днем виноробів на Закарпатті все більше, а справжнього вина, як не дивно, все менше. Цікаво й те, що навіть грамоти та призи – не завжди є гарантією якості напою...

– Вино – це живе створіння, – стверджує пан Шандор. – Якщо до нього ставитися без належної поваги – воно буде хворіти, втратить неповторний шарм, аромат, перетвориться на оцет і помре...
Досвідчені винороби кажуть, що слід розмовляти з вином, яке дозріває, як з дитиною в утробі матері, аби воно відчувало позитивну енергетику, не псувалося, щодня примножувало ароматом...
Ми прямуємо до винного підвалу. Там завжди все готове для прийому гостей. Дерев'яний столик для дегустації, на таці – скляні келихи на тоненьких ніжках, а у самому підвалі – великі дубові діжки.
– Виноробством я розпочав займатися порівняно недавно – 18 років тому, – жартує господар. – Та й у знаному серед поціновувачів вина селі мешкаю лише 43 роки. Відтак пригадує, як все починалося. У дитячі роки вперше побував на винограднику поблизу рідного села Паладь Комаровці, що на Ужгородщині, де побачив, як збирають стиглі грона. Це так його захопило, що відшукав корінець, приніс додому і сказав батькам – відтепер буду вирощувати власний виноград!
Але мрія здійснилася лише згодом, на Берегівщині, де працював трактористом у колгоспі, на керівній посаді цегельного заводу. Все ніколи було по-справжньому зайнятися тим, до чого лежала душа.

Робота, сім'я, щоденні клопоти і буденність. Та й самого поняття "приватний винороб" у ті часи в нашій країні ще не існувало. І лише на пенсії нарешті розкрив свій талант. Нині має гектар  виноградників де вирощує близько 4 тисячі кущів сонячних грон. У діжках, що у підвалі пана Шандора, – 16 сортів вина. Цікаво, що дегустація розпочинається біля діжок, у майже інтимній напівтемряві. А починаємо саме з призового білого напівсухого Семільйона. Буквально декілька крапель, аби посмакувати. "Одну пробу цього вина було відправлено в Будапешт, до відомого експерта-сомельє. І незабаром я отримав відповідь – професор Ласло С.  подякував за цей сорт і за те, що витримав його згідно всіх правил. Єдине мав прохання – не переливати в іншу діжку. На його думку, це могло вплинути на якість і аромат".

Дегустація триває – до столу подається Совіньйон блонд, символ берегівського Ордену виноробів – Королівська леанка, Шардоне... Саме з останнього сорту роблять шампанське. Це не стосується того, що закорковане у пляшки і продається у магазинах. Бо справжнє вино "з газом" слід витримувати щонайменше півроку, щотижня міняючи кут нахилу пляшки.

– Шампанське я робив лише раз – на 60-річчя тестя, – каже Шандор. – Але у мене є чим здивувати...

Він кудись зникає у сутінках, а потім так само раптово з'являється з пляшкою у руці. Вона досить брудна, в пилюці та павутинні, з етикеткою, на якій неможливо прочитати жодної букви. "14 років тому на весілля сина я закоркував 60 пляшок "Голубка". Залишилося всього п'ять і лише для почесних гостей!".

Хоча, чесно кажучи, навіть шкода пити таке давнє вино. Але тільки тоді розумієш, що означає справжня закарпатська гостинність!

– Якщо пригощаєш власним вином, то починати слід з доброго, а потім наливати все краще й краще, – вважає винороб з Кідьоша. – А закінчити дегустацію – витвором мистецтва. Ось і вся таємниця... І викладає на стіл темно-сині грона винограду, що чудово збереглися у холодному підвалі з осені. Адже саме з них все і почалося...

Як поталанило закарпатцям – у них є справжні чудеса! Так часто кажуть гості з інших регіонів України після відвідування чергового винного підвалу на Берегівщині. Так, нам справді дуже пощастило.

Маємо всі умови для вирощування найкращих європейських сортів винограду і людей, які зберігають традиції вмілими руками та відкритим серцем. Бо лише у щирих людей вино розкриє всі свої таємниці, заграє сонцем у келиху, наповнює душу радісним промінням. Тому цей напій споживається помірно, його слід смакувати, шукати загадку, яку він у собі приховує... Тож, завітайте на фестиваль білого вина – і спробуйте самі розгадати таємницю. Бо їх ще залишилося чимало...

ОЛЕКСАНДР ВОРОШИЛОВ

Теги: Берегово, фестиваль, вино

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати