Свою підтримку діям активістів ВО "Свобода", яку в інших обставинах було б важко собі уявити, висловив ряд громадських організацій і політичних партій краю. Певного резонансу справа набуває і в загальноукраїнському контексті. Кілька годин тому коментар голови Закарпатської обласної організації ВО "Свобода" Олега Куцина, що його опублікував сайт Закарпаття онлайн, озвучив як топ-новину рейтингової передачі "Карпатський експрес" угорський канал M1. Інші інформації і коментарі з Закарпаття онлайн ще раніше стали предметом активного обговорення в українському і угорському сегментах Інтернету.
Щойно свою публічну оцінку діям влади і закарпатської міліції, котра має явний намір і, судячи з усього, чітку вказівку трансформувати цей політичний акт закарпатських "свободівців" у кримінал, дав єпископ Ужгородський і Закарпатський Кирил (Українська Православна Церква Київського патріархату). Заява різка, як і, практично інші попередні суспільно-політичні резонанси на цю тему, однак Закарпаття онлайн публікує її без купюр і скорочень.
Встановимо гранітний хрест в Угорщині як пам'ять про колишні кордони Руси – України
Християнська спільнота Закарпаття глибоко стурбована арештом та переслідуванням активістів ВО "Свобода", а саме – голови Закарпатської обласної організації Олега Куцина та членів партії Руслана Поливко і Томаша Лелекача.
Вважаємо, що ця конфліктна ситуація була провокативно створена ще в каденцію попереднього президента України В. Ющенка, який під впливом своїх "любих друзів" з Закарпаття вчинив ряд негідних кроків в напрямку мадяризації нашого краю. Зокрема – це встановлення по всьому Закарпаттю угорського імперського нацистського символу – орла турула, масове вивішування угорських прапорів на державних установах, а особливо встановлення так званого пам'ятника "Віднайдення Батьківщини угорськими племенами" на Верецькому перевалі. Вважаємо, що нічого тут вони не віднайшли, а було це звичайним загарбанням азіатами одних з найкращих слов'янських земель". Після цього Закарпаття 1100 років перебувало в національному релігійному і соціальному угорському рабстві. І коли в 1939 році постала молода Українська Держава – вона була потоплена в крові гортіївськими ордами. Зокрема на Верецькому перевалі угорськими фашистами і польськими шовіністами були проведені масові розстріли оборонців Карпатської України – карпатських січовиків. Тому ми вважаємо наругою над християнською пам'яттю те, що на місці розстрілу українців їх убивцями встановлено антиукраїнський мадярський символ. Тим більше, що цей монумент загрожує територіальній цілісності України. Як недопустимо і те, що заселені угорцями райони обвішані мадярськими трьохколірними прапорами і іншими угорськими національними символами. Більше того, на державних установах і приватних фірмах скрізь і всюди вивіски на угорській мові.
Для того, щоб відчути відношення угорців до нас, достатньо проїхатися по Угорщині від Загоні до Дебрецена, тобто по споконвічних українських землях, і побачити, що там немає жодного синьо-жовтого українського стягу. Патріотичні організації Закарпаття і України неодноразово виступили за те, щоб біля древнього українського Доброчина (по-угорськи - Дебрецена) був встановлений гранітний хрест з надписом: "Цей хрест встановлено на -західному кордоні Святої Київської Руси – України". І що? Ніякої реакції ні від української, ні від угорської влади немає!
Тому ми вважаємо вчинок Куцина Олега Івановича та його соратників не хуліганським і, тим більше, злочинним, а героїчним вчинком українських патріотів і вимагаємо негайного припинення всяких кримінальних і судових справ, направлених проти них.
Від імені всіх патріотів - християн Закарпаття,
Кирил, єпископ Ужгородський і Закарпатський, Українська Православна Церква Київського патріархату
Єпископ Ужгородський і Закарпатський КИРИЛ (в миру Михайлюк Михайло Ілярович) народився 5 грудня 1963 року.
У серпні 1985 р. поступив до Московської духовної семінарії. 26 квітня 1986 року ректором МДАіС архієпископом Дмитрієвським Олександром рукоположений у сан диякона. Після закінчення навчання служив у Тернопільсько-Кременецькій єпархії. 19 липня 1988 р. архієпископом Волинським і Ровенським Варлаамом рукоположений на священика. 5 серпня того ж року був призначений настоятелем парафії Св. преп. Параскеви Сербської в с. Поручин і Св. благовірних кн. Бориса і Гліба в с. Біще Бережанського району.
24 листопада 1988 р. перейшов в юрисдикцію УАПЦ на чолі з митрополитом Мстиславом (Скрипником). 22 грудня 1990 р. переведений на парафію Пресвятої Тройці м. Заложці Зборівського району. 24 травня 1993 р. у храмі Св. рівноап. Кирила і Мефодія с. Шейків архієпископом Тернопільським і Кременецьким Яковом возведений у сан протоієрея. З 26 червня по 21 листопада проходив подальше священнослужіння у кафедральному соборі Св. Андрія Первозваного м. Хмельницький. 1 грудня єпископом Хмельницьким і Кам'янець-Подільським Антонієм (Махотою) призначений секретарем Хмельницької єпархії.
У 1999 році поступив до Київської духовної академії. 22 червня 2003 року з благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета пострижений в чернецтво з іменем Кирил (на честь свт. Кирила, патріарха Олександрійського). 23 липня 2003 р. возведений у сан архимандрита.
3 серпня 2003 року у Свято-Володимирському соборі міста Києва хіротонісований на єпископа Ужгородського і Закарпатського та призначений керуючим Закарпатською єпархією.
Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену Архистратига Михаїла (23.01.2004 р.).