Одні обнюхували своїх "колег", інші – ще й дружньо стрибали, декотрі – агресивно поривалися накинутись на брата по породі. Так у неділю, 6 лютого, у селі Лалові на Мукачівщині проходила виставка лайок. На неї, до речі, завітали чотирилапі не лише із Закарпаття, а ще й із Волині та Львівщини.
"Раніше в області було не більше 20 собак цієї породи, – розповів один із організаторів виставки, кандидат біологічних наук Людвіг Потіш. – А сьогодні в нашому реєстрі вже 101 лайка. Хоч насправді їх іще більше. Цей пес вигідний в утриманні, зокрема мало їсть, на подвір'ї приживається без проблем, наш клімат підходить для нього ідеально". Найбільше на Закарпатті, каже пан Людвіг, таких собак у гірських районах. Воно й не дивно, адже там із ними полюють. В Ужгороді й Мукачеві лайок менше. Зате тут їх тримають навіть у квартирах багатоповерхівок. До речі, скоро такі господарі матимуть клопіт із шерстю – навесні пси її скинуть. "Виставки лайок всюди обов'язково проводяться до 15 березня, – зазначає Людвіг Потіш. – Тому що саме тепер завдяки своїй "шубі" вони у всій красі. Узагалі, з вигляду лайки взимку і влітку – ніби різні собаки".
Нині достеменно не відомо про історію породи. Зате достовірним є факт, що саме лайка за природою найбільш наближена до вовка. Свого часу тварин навіть схрещували. Мисливські якості в неї вроджені. І якщо інші породи підлаштовуються під мисливця, то до лайки господар на полюванні має підстроїтися сам. "Майстерність цієї собаки, – каже Людвіг Потіш, – у тому, що вона голосом вказує, де перебуває дичина. А коли звір починає тікати, пес спрямовує його на зустріч вадасові".
У Лалові на місцевому стадіоні на виставці себе показали 54 лайки двох видів – російсько-європейського та західносибірського. Остання має світлий колір і зростом трохи вища. Російсько-європейська лайка чорно-білого забарвлення. До речі, ця порода не визнана Світовою кінологічною службою, тому що є копією фінського шпіца.
Собак оцінювали у різних вікових і статевих категоріях. Експерти, оглядаючи псів, ураховували все: від розміщення зубів і аж до кольору очей та висоти вух. Дивилися, звісно ж, і як лайки слухаються господарів.
Василь Брюхович із Нижнього Коропця (Мукачівщина) свого улюбленця Цинка привіз на виставку вперше. Західносибірського самця замовив із Москви й не пошкодував за нього 500 доларів. Разом із зятем ходять із ним полювати кабана, зайця, пернатих.
Пан Смерековський із Волівця свою лайку привіз також уперше. Самець "місцевий" – батьки із Закарпаття. Чоловік каже, що у полюванні собака просто незамінний. А от на виставці його лайку підвів апетит – виявилося, що вночі пес знайшов залишки зарізаної корови і не відмовив собі ними поласувати. Судді це помітили – зауважили, що на виставці тварина не має бути товстою.
А от 2-річна Уляна Роберта Поповича із Виноградова на такій виставці уже не вперше – ще цуценям потрапила до десятки найкращих на експозиції в Житомирі. У Лалові Уляна також у своїй категорії посіла перше місце. "Хто не мав лайки, той не розуміє, що таке собака, – зазначає пан Роберт. – У мене у вольєрі ще три такі пси. Полюю з ними по черзі".
За підсумками виставки, кращим із усіх у російсько-європейській породі став Грізлі із Виноградова. Його господар Василь Гера каже, що поведінкою йому подобаються саме лайки чорного кольору.
Найліпшим із західносибірських судді оголосили півторарічного самця Алтая із Воловеччини. Його хазяїн Василь Бугір також каже, що любить лайок за їх характер. До слова, Алтаю на виставці дісталося – мав необережність надто близько підійти до російсько-європейської суки Фріди. Та вкусила його до крові.
Ярослав Гулан, фото автора. Старий Замок "Паланок"