Не інакше, як певні бізнесово-політичні зобов'язання..
Більше того, логіка цих зобов'язань домінувала над політичним ризиком: навіть коли на початку сесійного засідання члени фракції «Наша Україна» розповсюдили в сесійній залі небажаний для зорієнтованого на В.Януковича ужгородського мера проект заяви на підтримку указу Президента В.Ющенка, С.Ратушняка це не зупинило. Єдине, на що він спромігся, це витягнути з «запасників» свою відому заяву про «узурпацію» влади на Закарпатті «кланом» Балог і, разом із так само нашвидкуруч підготованим коротким варіантом заяви на підтримку дій коаліції та уряду, в явно абсурдний спосіб спробувати ув'язати їх пакетним голосуванням із «нашоукраїнським» проектом.
Абсурд був очевидним і смішним, але вимушеним: С.Ратушняк знав, що ініціатива «нашоукраїнців» зв'язала по руках частину його «підлеглих» з фракції БЮТ, для котрих неголосування заяви про підтримку розпуску парламенту загрожувало великими політичними ризиками. А тому підтримка бютівцями заяви про «узурпацію» мала стати для мера, котрий уже давно формально перебуває в рядах біло-блакитних, моральною компенсацією за "помаранчевий" удар під його біло-блакитний політичний дих.
Власне, так і відбулося: заяву про «узурпацію» підтримали 33 депутатів (6 «регіоналів», 2 соціалісти, 8 «народників» і БЮТ у повному складі - 17 чоловік) з 50, тоді як заяву про підтримку дій Президента - лише 29 (12 «нашоукраїнців», «Пора» і лише частина БЮТу).
Заява на підтримку дій коаліції не пройшла взагалі.
У той час, коли Юлія Тимошенко вимагає безумовної підтримки членами своєї політичної команди дій Президента по розпуску парламенту, місцеві бютівці, керуючись власними меркантильними інтересами, по суті, підтримують її політичного опонента.
Тим часом у вівторок на офіційному сайті Ужгородської міськради з'явилася дивна інформація, що «міський голова Ужгорода Сергій Ратушняк своїм розпорядженням призупинив дію восьми рішень останньої сесії міської ради міста, оскільки під час їхнього прийняття не було виконано процедурних вимог у відповідності до регламенту Ужгородської міської ради». Як поспішив запевнити громадськість речник ужгородського міського голови Олег Подебрій, усі «ветовані» Ратушняком рішення — земельні. Однак, за деякою інформацією, Ратушняк «ветував» лише ті рішення, які стосувалися інтересів тих депутатів, які голосували не так, як йому хотілося б, а поміж «заветованих» документів є і текст заяви на підтримку дій Президента.
Але повернімось до сесії. Одразу ж після голосування вищезазначених заяв керівник фрак-
ції «Наша Україна» в міськраді Ярослава Гасинець запропонувала мерові закрити нинішню сесію, «започатковану» ще восени минулого року (всього відбулося вже 14 сесійних засідань, на яких було прийнято майже дві сотні рішень). А оскільки Сергій Ратушняк навіть не повважав за потрібне поставити цю пропозицію на голосування, «нашоукраїнці» повним складом покинули сесійну залу.
Далі було найвеселіше. Як стало відомо згодом, предметом попередніх домовленостей «нашоукраїнців» і бютівців було перенесення розгляду винесених на сесію земельних питань, чимало з яких мали відверто сумнівний характер, адже йшлося про передачу у приватну власність не одного гектара ужгородської землі. Гарантом неголосування з боку БЮТ виступив особисто керівник закарпатської «Батьківщини», голова фракції БЮТ в облраді Андрій Сербайло. Певний час представники БЮТу проявляли чудеса стійкості і не велися на жодні спокуси.
Керівник земельної комісії міськради, бютівець Петро Харевич навіть встиг поінформувати кореспондента Західної інформаційної корпорації (ЗІК), що його фракція не голосувала за земельні питання, «бо проекти рішень були подані безпосередньо перед початком сесії і тому депутати не мали змоги з ними ознайомитись».
Без «Нашої України» (12 депутатів) і БЮТ (17 депутатів) питання не рухалося, а тому головуючий на сесії Сергій Ратушняк оголосив перерву для проведення консультацій. Однак переговори не допомогли, голосів для прийняття відповідних рішень не вистачало, а тому мерові довелося проголосити закриття сесійного засідання. І можна собі уявити, яким було здивування значної частини депутатського корпусу, коли стало відомо, що вже після офіційного закриття сесійного засідання, коли в сесійній залі вже не залишилося представників ЗМІ, відбувся таємний «сходняк», на якому за участі провладних депутатів, а також представників «Пори» та більшості членів фракції БЮТ було проголосовано всі без винятку проекти земельних рішень - від суто технічних до відверто «непристойних», якими, до прикладу, керівник фракції БЮТ у міськраді Василь Цірик наділявся півтора гектарами землі на престижній Слов'янській набережній (ринкова вартість цієї ділянки, за оцінками фахівців, - близько 1,5 мільйона доларів).
В силу невідомих мотивацій свою попередню позицію різко поміняв і той же Петро Харевич, і не менш принциповий голова міської парторганізащї БЮТ Павло Федака, особиста карточка якого брала участь у голосуванні, тоді як сам депутат тусувався за межами залу.
«Мені невідомі і незрозумілі аргументи, якими керувалась частина депутатів-бютівців, які, всупереч рішенню фракції, після перерви в засіданні взяли участь в повторному голосуванні по земельних питаннях, - стверджує Андрій Сербайло. - Адже в ході ранкового засідання фракції БЮТ в міській раді 12 депутатів (з 17 обраних) в моїй присутності проголосували за те, щоб земельні питання на даній сесії не розглядати».
Якщо нерозуміння і обурення Андрія Сербайла насправді щирі, ужгородський БЮТ незабаром мав би пройти процес серйозного очищення, адже участь його колег і підлеглих по партії в земельному «шабаші» уже отримав значний негативний резонанс в обласному центрі Закарпаття. А керівник партійної структури партії «Батьківщина» несе персональну відповідальність за невиконання прямої директиви Юлії Тимошенко щодо неучасті фракцій БЮТ в непрозорому розподілі земельних ресурсів.
Як би там не було, відповідати доведеться не лише персонально Андрієві Сербайлу, чия партія після таких дій позбудеться чималої кількості прихильників в обласному центрі Закарпаття.
Як заявила прес-служба фракції «Наша Україна» в Ужгородській міськраді, «нашоукраїнці» оскаржать в суді всі, на їхню думку, нелегітимні рішення по землі, прийняті того дня. Підстав для оскарження, навіть на перший погляд, і справді більш ніж достатньо. Цікаво, до яких аргументів у розмові з претендентами на наділи вдаватиметься міський голова у разі відміни рішень судом? А, головне, які щемливі почуття переповнять самих кинутих ним земле-охотників?
Олександр ЛЕВИЦЬКИЙ, м.Ужгород, "ФЕСТ"
12 квітня 2007р.
Теги: