У селі Боржавське відбулася заупокійна Служба Божа за владикою Іваном Маргітичем

Літургію очолив архімандрит Петро Павло (Береш), д-р, канцлер управління Мукачівської греко-католицької єпархії, якому співслужив митрофорний протоієрей Михайло (Баник), синкел у справах духовенства та багато священиків. Як повідомили Закарпаття онлайн у Мукачівській греко-католицькій єпархії, на Святій Літургії були присутні багаточисленні вірники, котрі прийшли вшанувати пам'ять владики Івана. 

Владика Іван Маргітич народився 4-го лютого 1921 р. в сім'ї Антона Маргітича та Терезії Костак у с. Велика Чингава (у 1946 р. перейменовано в с. Боржавське) Виноградівського району. Здобув початкову освіту в рідному селі, а в 1932 р. продовжив навчання у Севлюшській горожанській школі. Середню освіту з відмінним свядоцтвом здобув 1941 року в Хустській державній руській гімназії.

Після закінчення гімназії протягом п'яти років здобував теологічну освіту і вже після війни, у 1946 р., закінчив Ужгородську духовну академію. 18 серпня 1946 р. у неодруженому стані богослов Іван Маргітич був висвячений владикою Теодором (Ромжею) на ієрея.

Після висвячення о. Іван свою душпастирську роботу розпочав помічним священиком у Севлюші (1946 р. перейменовано на м. Виноградів). 21 жовтня 1946 р. влада заарештовує у Рахові пароха о. д-ра Стефана Уйгелі, і на цю вільну парохію єпископ Теодор Ромжа у листопаді 1946 р. призначає о. Івана Маргітича. Його священицька праця у Рахові тривала у більш-менш нормальному ритмі до початку 1949 р., коли органи місцевої влади за активної підтримки КДБ розпочали наступ на Греко-католицьку Церкву.

Отець Іван повернувся додому у с. Боржавське, але й тут працівники КДБ не залишали його у спокої. Невдовзі до о. Івана приєднався о. Петро Орос з Білок, о. Іван Ченгері з Олешника, о. Іван Горінецький і о. Іван Роман. Незважаючи на заборону й будучи вірними своєму покликанню, вони розпочали підпільне обслуговування вірників Греко-католицької Церкви.

5 березня 1951 р. підкуплений властями учитель Василь Рішко звернуся через посередників до священиків-підпільників, щоб вислужили йому Тайну подружжя. Доля розпорядилася так, що виконувати цей обряд випало о. Івану Маргітичу та о. Івану Роману. Під час вінчання у с. Боржавське працівники міліції і КДБ, ввірвавшись у хату, заарештували обох священиків. Після арешту їх одразу ж було відправлено в обласне Управління КДБ, де сам начальник цього закладу намагався кожного окремо вмовити на відступництво і співпрацю з місцевою владою та КДБ. Коли священики категорично відмовилися, проти них почали фабрикувати судові справи.

18 вересня 1951 р. судова колегія з кримінальних справ Закарпатського обласного суду на підставі ст. 54-10 ч. 2 і КК УРСР засудила о. Івана Маргітича на 25 років позбавлення волі з поразкою у правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Після суду через горезвісну Львівську тюрму-розподільник о. Іван Маргітич був відправлений у табори ГУЛАГу, розташовані поблизу Омська. Зі смертю Сталіна  у березні 1953 р. прийшла відлига у політичному житті країни, а згодом й довгоочікувне визволення політичних в'язнів. 6 вересня 1955 р. о. Іван Маргітич був звільнений з табору й отримав можливість повернутися у рідне село.

Отець Іван Маргітич, виконуючи душпастирську роботу в підпіллі, завжди підтримував контакти зі священиками і єпископами Мукачівської, Львівської та Івано-Франківської єпархій. У 80-і роки бере активну участь у боротьбі за легалізацію і реабілітацію Греко-католицької Церкви, будучи членом комітету її захисту. Як член комітету в 1987 р. був учасником першої делегації УГКЦ у Москві.

Пам'ятним для о. Івана Маргітича став день 10 вересня 1987 р., коли у Львові єпископ Івано-Франківської єпархії Софрон Димитерко таємно висвятив його у сан єпископа. Після легалізації Греко-католицької Церкви 20 листопада 1989 р. владика Іван як єпископ-помічник бере активну участь у відродженні греко-католицьких громад і парафій Мукачівської єпархії. У червні 1990 р. єпископ Іван Маргітич разом з єпископами Іоанном Семедієм та Йосифом Головачем брав участь у синоді ієрархів УКЦ у Римі, де 24 червня папа Іоанн Павло ІІ мав зустріч з владиками з України. Святійший Отець своєю буллою від 5-го січня 1991 р. призначив Івану Маргітичу титулярну єпископську столицю Скопеленську в Емімонті та іменував єпископом-помічником Преосвященного владики Іоанна Семедія.

Згідно зі ст. 1 Закону Української РСР „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. Генеральна прокуратура України реабілітувала його 29 січня 1992 р.

7 вересня 2003 року, на вісімдесят третьому році життя Преосвященний владика Іван Маргітич помер. Це сталося під час Архієрейської Божественної Літургії, яку він розпочав у селі Пилипець Міжгірського району. Владика прибув до села для того, щоб освятити новий престол.

Теги: Іван Маргітич, єпископ, греко-католицька

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати