Корифей української етнології. Професору Михайлу Тиводару – 75

Ужгородський національний університет займає чільне місце серед вітчизняних вишів. Заслуга в цьому його професорсько-викладацького складу, який сумлінно виконує покладені на нього обов’язки. У той же час зауважимо, що його ядро складає високофахова наукова і педагогічна еліта. До неї по праву належить і Михайло Петрович Тиводар – провідний вітчизняний вчений-етнолог, педагог вищої школи, людина з активною громадянською позицією. Про нього і піде мова у пропонованій статті.

Корифей української етнології. Професору Михайлу Тиводару – 75

Михайло Тиводар народився 7 лютого 1936 року в селі Бедевля, що на Тячівщині, в родині середніх статків. Його дитинство і юність припали на нелегкий період – загострення міжнародної ситуації, тріумфу і трагедії Карпатської України, Другої світової війни, з'їзду Народних комітетів Закарпатської України, входження її до складу УРСР... Зрозуміло, що усього, що відбувалося, юнак не розумів, але він був спраглий знань, які розширювали кругозір і допомагали знаходити відповіді на питання, яких з часом ставало усе більше.

Михайло закінчив Тячівську середню школу, а у 1958 році – історичний факультет Ужгородського університету. Одержав направлення на роботу в Дубівську СШ. З вересня 1966 року і дотепер добросовісно трудиться на істфаці УжНУ. Захистив кандидатську (1968) і докторську (1994) дисертації. Йому було присвоєно вчене звання доцента (1972) та професора (1995). Нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (2009).

Михайло Тиводар – провідний вітчизняний вчений-етнолог. Він є автором понад 100 наукових публікацій (у тому числі кількох монографій), на які покликаються як українські, так і зарубіжні науковці.

Найперше зазначимо, що вирішальну роль у формуванні наукових уподобань студента Тиводара відіграв відомий вчений, педагог і письменник Федір Потушняк.

Наукові пошуки ускладнювалися тим, що наш колега продовжував працювати в школі, а для збору польового матеріалу доводилось відводити вихідні і святкові дні, відпустки тощо. Однак ці труднощі його не зупиняли, а навпаки, мобілізовували на більш інтенсивну працю. Він встигав виявляти і опрацьовувати архівні матеріали, публікації в наукових виданнях і періодичній пресі, спілкуватися з людьми та записувати їх відповіді на поставлені питання. І ця скрупульозна, систематична, цілеспрямована дослідницька праця завершилася успішним захистом у травні 1968 року кандидатської дисертації.

Перший подоланий рубіж для нашого колеги став лише трампліном для подальших дослідницьких пошуків. Він продовжував працювати в царині етнології, а тему обрав дуже актуальну і майже не досліджену – пастівництво в Українських Карпатах другої половини ХІХ – середини ХХ століть. Її вивченню було віддано понад два десятки років життя. Підкреслимо, що Михайло Петрович з метою збору польового матеріалу об'їхав і обійшов увесь вищеозначений регіон. Нерідко бував і на полонинах, де спілкувався з вівчарями, знайомився з особливостями їхньої роботи та побутовими умовами. Чимало часу провів у архівах Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей, а також у Центральному державному історичному архіві України у м. Львів. Також скрупульозно опрацював статистичні дані та наукову літературу.

Вищеназвана проблема була всебічно і комплексно розкрита в десятках наукових статей, а також у ґрунтовній монографії "Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст." (Ужгород, 1994). У них вчений проаналізував природно-географічні умови розвитку скотарства в досліджуваному регіоні; показав його місце в системі сільського господарства; охарактеризував організаційні форми пастівництва, права і обов'язки пастухів; звернув увагу на матеріальну культуру традиційного скотарства; пояснив основні вірування та обряди, пов'язані зі скотарством; розкрив культурно-історичні та теоретичні питання скотарства Карпатського краю... Наголосимо, що заняття названою проблемою принесло досліднику чимало проблем. Але для нього головним був принцип науковості, а не партійності. І уже в роки незалежної Української держави, у квітні 1994 року, він блискуче захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю "етнологія". Вона одержала схвальні відгуки фахівців і стала помітним внеском в етнологічну науку.

Коротко зупинимось і на питанні педагогічної та методичної роботи ювіляра. Підкреслимо, що Михайло Петрович має беззаперечний авторитет високопрофесійного педагога вищої школи. Він досконало знає матеріал своїх курсів. Працює переважно з першокурсниками. І це дуже добре, бо лектор допомагає їм зрозуміти особливості організації навчально-виховного процесу у виші. Він акцентує увагу на тому, що вчитися слід систематично – в аудиторії, в бібліотеці, вдома. Тільки це є запорукою успішного складання заліків та іспитів і одержання в майбутньому омріяного диплому. 

Колега є добрим методистом. Він розробив навчальні програми і методичні рекомендації до своїх нормативних і спеціальних курсів. А ще він є автором навчального посібника з етнології, який витримав три видання (1998, 2004, 2010), і яким охоче користуються студенти історичних факультетів вишів України.

Не можемо не згадати й про принципову громадянську позицію ювіляра. Про це, зокрема, свідчить і його захоплення "непопулярною" у радянські часи етнологією, відмова від критики наукових праць "буржуазно-націоналістичних" вчених, звичка говорити партійним функціонерам правду та ін. Але пік громадянської активності колеги припав на другу половину 80-х – першу половину 90-х років минулого століття. Він відрито підтримував рух на проголошення незалежної Української держави. У 1990-1994 роках, будучи депутатом Закарпатської обласної ради, очолював групу "Демократична платформа". Історик та його однодумці виступали проти однопартійності політичної системи, за запровадження демократичних засад в органах державної влади, повернення історичних українських державних символів, реабілітацію несправедливо репресованих, від-сторонення від влади скомпрометованих чиновників, перейменування окремих населених пунктів, площ і вулиць тощо. На жаль, не усе вдалося зреалізувати.

Наш колега і наставник підійшов до свого славного 75-річного ювілею. Позаду багато корисних справ, що стали результатом багаторічної сумлінної і невтомної праці на благо її величності Науки. Попереду – нові плани і наміри. Тож ми щиросердечно вітаємо Михайла Петровича зі знаменною життєвою датою. Бажаємо йому міцного карпатського здоров'я, родинного затишку, людської шани і добра, наснаги на подальшу працю та Божої благодаті на многії і благії літа!

Микола Олашин, доцент Ужгородського національного університету

05 лютого 2011р.

Теги: Тиводар, етнолог, університет, Карпатська Україна, наука

Коментарі

Бийло Меркло 2013-07-18 / 23:47:42
З початку 90-их і до сьогодні стараюся бути схожим на Вчителя. Шановний Михайло Петрович! Від мене і десятків моїх учнів ... .
Головним Вашим здобутком є дане Вам Богом вміння навчити людей поважати самих себе.
З щирою шаною Ваші учні.

Ляху О. 2011-02-06 / 10:22:00
Цікаво, ким являється людина, яка назвала 99% українців і не тільки "макаками"?
Такі фрази Ляха О. породжують великий сумнів відносно "нас навчили думати".

На жаль, сприйняття учення залежить не тільки адепта, а й від реципієнта.

Сашко 2011-02-06 / 09:32:00
З роси і води вам, пане Михайле! І чекаємо на вашу фундаментальну "Етнографію Закарпаття", яка цього року нарешті має побачити світ!

Лях Олександр 2011-02-06 / 00:13:00
Шановний Михайло Петрович! Ваші лекції на початку 90-х були для нас як Боже откровення. Ми вдячні Вам за те, що ви нас навчили думати. Хто не слухав Ваші лекції про різницю між людиною та мавпою, той до цього часу залишається макакою.
З повагою
Наталка та Олександр Лях

НОВИНИ: Соціо

11:33
На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великоберезнянської громади
10:56
На війні з росією поліг Олексій Кобець з Ужгорода
19:16
/ 1
На Закарпатті військовий уник реального покарання за переправлення "ухилянта" через кордон
15:47
/ 8
У Буківцьові на колишній Великоберезнянщині створили новий монастир УПЦ Московського патріархату
11:17
/ 1
Дубівська громада сьогодні попрощається з Василем Скрипником з Красної, що загинув ще в травні 2022-го
22:28
/ 1
На Запоріжжі поліг Іван Гецко з Кушниці Керецьківської громади
18:31
На Сумщині загинув Михайло Мегеш з Великих Ком’ят Виноградівської громади
10:46
/ 4
У Закарпатському апеляційному суді скінчилися марки. Тому він припиняє листуватися
10:22
/ 1
Стало відомо про загибель понад рік тому під Бахмутом Павла Головка з Виноградова
19:54
За підсумками 2023 року Закарпаття посіло 4 місце по Україні за показником захворюваності на туберкульоз
15:00
На Запоріжжі поліг Михайло Будул з Керецьківської громади
11:22
/ 1
На війні з росією поліг Віталій Лях з Чумальова Буштинської громади
09:25
У Боздоському парку Ужгорода можна побачити "живих" казкових велетнів
20:07
/ 7
Прем'єр Шмигаль в Ужгороді "запустив" будівництво євроколії до Чопа
21:26
/ 1
У Великих Лучках на Мукачівщині попрощалися з Юрієм Лущаєм, що переїхав з сім'єю з Краматорська і поліг на рідній Донеччині
15:56
В Ужгороді попрощалися з полеглим Героєм Міланом Бабілою
15:34
В Ужгороді відкрили скульптурку режисеру "Тіней забутих предків" Параджанову
11:23
/ 1
Нижньоворітська громада провела у останню земну дорогу Героя Віктора Петриканина
23:00
/ 12
Ексміністр внутрішніх справ Аваков офіційно став власником 900 га плантацій фундука на Закарпатті
11:40
Зарічанську громаду сколихнула звістка про смерть Героя з Вільхівки Михайла Матіки
11:12
В Ужгороді у середу проведуть в останню земну дорогу полеглого захисника Мілана Бабілу
09:12
У Тереблі Буштинської громади попрощаються з Анатолієм Несухом, що помер через поранення
23:02
Україна та угорщина погодили відкриття нового ПП "Велика Паладь – Надьгодош" для легкового транспорту
22:29
У Великих Лучках попрощаються з полеглим Героєм Юрієм Лущаєм, що переїхав з Краматорська і поліг на Донеччині
21:54
У Великолучківській громаді встелили квітами останню дорогу Героя Віктора Микити з Кайданова
» Всі новини