Мукачівців, що постраждали від вибуху, вимушено виселили з готелів без житла

З часу вибуху в мукачівській багатоповерхівці минуло майже чотири місяці, однак зруйноване житло все ще не відновлене в повному обсязі. І коли буде відновлене — невідомо. Незважаючи на це, людей, що тимчасово залишилися без даху над головою, місцева влада наприкінці січня виселила з готелів. Добре тому, в кого є родичі чи знайомі, котрі можуть надати тимчасовий притулок. А як бути тим, кому податися нікуди?

ПЛИТА ПЕРЕКРИТТЯ, ЩО ОБВАЛИЛАСЯ, ЗІСКОВЗНУВШИ ПО СТІНІ, ЗУПИНИЛАСЯ ЗА КІЛЬКА САНТИМЕТРІВ ВІД ГОЛОВИ ЧОЛОВІКА

Про НП в Мукачеві наша газета докладно розповідала восени минулого року. 13 жовтня о 23.20 у квартирі № 33 на останньому поверсі п'ятиповерхівки на Першотравневій набережній прогримів потужний вибух. Ударна хвиля повністю зруйнувала чотири квартири й пошкодила ще кілька. За щасливим збігом обставин у трьох із чотирьох зруйнованих квартир нікого не було, тому жертв вдалося уникнути. А те, що після вибуху вціліла сім'я Становичів (70-річна жінка з сином), можна вважати справжнім дивом. Плити перекриття, що обвалилися від ударної хвилі, впали навскоси. Один кінець придавив Василеві Становичу, котрий спав у ліжку, ноги, а другий, зісковзнувши по стіні, зупинився за кілька сантиметрів від його голови, спершись на спинку ліжка. Літню жінку, що спала в іншій кімнаті, від вірної загибелі врятувала батарея опалення, яка застопорила бетонну плиту. Незадовго до цього Становичі зробили у квартирі євроремонт: поставили нові двері, металопластикові вікна, поміняли підлогу, встановили автономне опалення. Вибухом було знищено все — побутову техніку, меблі, посуд, одяг... Із ущент розгромленої квартири вдалося винести лише документи, гроші й деякі теплі речі.

Людей, що залишилися без житла (таких із самого початку було 38), поселили в готелях, мерія організувала для них триразове безкоштовне харчування.

— За весь цей час нас тричі переселяли з готелю в готель, — розповідає Єлизавета Станович. — Харчування організували у школі неподалік від нашого будинку. Мій син із раннього ранку до ночі працює на заводі, тому ходити туди не міг. Я ходила в їдальню лише раз на день (готелі від школи досить далеко). Добре, що кухарі давали сухий пайок на винос. Щодня приходила й до будинку, спілкувалася з майстрами. Зразу після вибуху мер Золтан Лендєл пообіцяв, що все буде закінчено протягом місяця. Але минув один місяць, другий, третій... Майстри витягнули стіни, встановили дах, поштукатурили квартиру зсередини, поставили вікна й автономне опалення, а далі робота застопорилася. Кажуть, немає матеріалів. Дещо довелося купити самим, наприклад, розетки й вимикачі. Жити в таких умовах поки що не можна, проте 24 січня працівники готелю, в якому ми жили, показали нам лист за підписом заступника мера, де було сказано, що з цього дня мерія припиняє фінансувати проживання потерпілих від вибуху людей. Нас із сином про це заздалегідь ніхто не попередив. Знаю, що так само виселили й моїх сусідів по будинку, які проживали в інших готелях. Правда, наш хазяїн, знаючи ситуацію, дозволив нам із сином залишитися ще на п'ять днів. Але 29 січня ми змушені були повернутися у квартиру. Напередодні тут проводили огляд виконроб і представники мерії. Я питала їх: "Скажіть, як тут жити? Невже не можна залишити нас у готелі до завершення хоча б основних робіт?" Ніхто нічого не відповів, вони просто пішли геть...

Обстановка у квартирі дійсно не викликає, м'яко кажучи, комфортних відчуттів — сірі голі стіни, по яких від стелі до самої підлоги стікають вологі потоки, підлога — сирі, місцями мокрі дошки, дверей немає, ванна хитається, зі стель звисають оголені електропроводи... На кухні, щоправда, встановлений котел, однак працює він із перебоями, а в момент мого приїзду взагалі не вмикався. На вулиці в цей час було мінус десять, тому у квартирі з рота йшла пара. Ні газової плити, ні холодильника (утім, він у таких умовах особливо й не потрібен), ні навіть столу в квартирі немає.

— Син купив надувний матрац, а з іншим виручили сусіди знизу, — продовжує Єлизавета Миколаївна. — Позичили розкладачку, кілька ковдр, табуретку. У квартирі холодно, тому спали ми одягненими. Але все одно зуб на зуб не попадав. А зі стелі на ліжко весь час крапає вода. В кімнатах немає жодного кутка, де можна сховатися від цієї вологи, крапає звідусіль. Я постійно витираю стіни, але волога з'являється знову. Казала про це майстрам, а вони: "Це конденсат". Але чому тоді в сусідній квартирі за стіною (сусіди залишили мені ключ) стелі повністю сухі? Готувати тут ні на чому, їмо всухом'ятку те, що купимо в магазині — хліб, масло, сир... А якщо ввечері треба в туалет, запалюємо свічку.

"Я НАВІТЬ НЕ ЗАЇКАЮСЯ, ЩОБ МЕНІ КОМПЕНСУВАЛИ ЗНИЩЕНЕ МАЙНО, ЗНАЮ, ЩО НІХТО НІЧОГО НЕ ПОВЕРНЕ..."

В інших відновлюваних приміщеннях ситуація та ж. Тільки у сусідньому під'їзді в одній із квартир майстри вже почали фарбувати стіни й клеїти шпалери. Виявилося, що їх за власний рахунок найняв господар. Мешканці зруйнованих квартир після виселення з готелів переселилися хто куди — до знайомих у місті, до родичів у селі.

— А в нас немає родичів, нам нікуди податися, — каже Єлизавета Миколаївна. — Ходила сьогодні в мерію, щоб пояснити це. Мера немає, заступник на нараді. Відправили мене з приймальні в один відділ, там кажуть: "Це не до нас, ми відповідаємо за ЖКГ. Йдіть у інший відділ". Пішла в інший, а начальник: "Що вам від нас потрібно? Стіни мокрі? Це конденсат. Чи ви хочете, щоб ми самі дули на стіни, поки вони не висохнуть?!" Довели мене до сліз, так і повернулася ні з чим... Ми в цьому будинку жили з 1967 року, відколи його тільки побудували. Я ніколи нічого не просила в мерії, справно оплачувала комунальні послуги. Навіть не заїкаюся, щоб мені компенсували знищене майно — меблі, побутову техніку, посуд... Знаю, що ніхто нічого не поверне. Але зробіть хоча би мінімальні умови для проживання...

Мер Мукачева Золтан Лендєл у день мого приїзду виявився на лікарняному, коментар вдалося взяти в його першого заступника Ігоря Радиша.

— Я вважаю, що наша розмова трохи передчасна, оскільки ми ще не здали житло, роботи ще не завершені, — каже Ігор Петрович. — Затримка в тому, що документацію на відновлювальні роботи необхідно провести через процедуру закупівлі в єдиного виконавця. Така вимога закону. Якби в нас була свобода дій, проблему давно би вирішили, а так... Процедура ця дуже складна й вимагає погодження в Кабміні. Все те, що в   пошкодженому будинку вже зроблено — винятково завдяки добрій волі нашого Будівельного управління № 1, яке погодилося проводити роботи в борг. Ми обіцяємо управлінню, що виконаємо всі процедури, укладемо договір, відкриємо в Держказначействі фінансування, оплатимо роботи й приступимо до здавання об'єкта. Але коли це станеться, я поки що сказати не готовий.

— А як же бути з виселеними людьми? Адже не в усіх є можливість десь перебути цей час. Одна сім'я змушена була повернутися в недобудований будинок.

— Це питання не зовсім до мене, я відповідаю не за поселення, а за будівництво. Є спеціальна комісія, яка розглядає заяви мешканців. Скажу лише, що в нас, на жаль, немає можливості й далі фінансувати проживання потерпілих у готелях. Хіба що за рахунок зарплат бюджетників. Ми направили листи з проханнями про допомогу в ОДА й Кабмін, але від нас фактично відмахнулися. Хоча це, напевно, не той випадок, який варто ігнорувати... Про сім'ю, що повернулася в недобудований будинок, я, чесно кажучи, почув лише від вас. Зараз з'ясую в підлеглих і постараюся вирішити проблему...

Через годину Ігор Радиш подзвонив на мобільний телефон і повідомив, що котел у квартирі Становичів відремонтували. Крім того, до них направили електрика, котрий проведе освітлення (Єлизавета Станович підтвердила, що все так і було зроблено). Перший заступник мера також пообіцяв вирішити й проблему з житлом, запропонувавши родині гуртожиток чи спонсора для оплати готелю. Однак на момент випуску номера нічого цього зроблено не було. Літня жінка з сином, як і раніше, змушені жити в голій квартирі з вологими стінами без елементарних умов...

P. S. Цікаво, що причина вибуху, який стався в порожній квартирі на п'ятому поверсі й зруйнував частину будинку, досі так і не відома. За фактом вибуху порушено кримінальну справу, розслідуванням якої займається Мукачівський міськвідділ міліції. У Центрі громадських зв'язків ГУ МВС у Закарпатській області редакції повідомили, що розголошувати дані слідства до його закінчення не можуть. Разом із тим, як сказали в обласному управлінні Держгірпромнагляду, згідно з висновками проведених експертиз, підтверджень про те, що причиною вибуху був побутовий газ, немає...

Теги: вибух, Мукачево, житло

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати