На судовому засіданні як свідок був допитаний представник уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Н. Карпачової в Закарпатській області В.І. Кузьо. Він заявив, що всі рішення, прийняті на так званому ІІ-му Європейському конгресі підкарпатських русинів, не являються сепаратистськими, адже вони не порушують закони України, а Д. Сидор ні в чому не винен і взагалі чесна і душевна людина, яка бореться проти геноциду "русинського" народу. При цьому В. Кузьо, забувши про те, що говорив вище, заявив, що реалізація прийнятих на Конгресі рішень, за задумами організаторів, повинна була проходити шляхом створення незаконних органів виконавчої влади та уряду, а сама незаконна Республіка Подкарпатська Русь мала бути відновлена і знаходитись під контролем Європейського Союзу та міжнародних організацій (НАТО та ін.), а чому в рішення ЄКПР була вписана ще й Російська Федерація – він не в курсі. Зрозумівши, що сказав дурницю, замість відповідати на уточнюючі запитання по суті обвинувачення, впав в ступор і очікувально дивився на адвоката Д. Сидора Петра Годьмаша в надії на підказку. А потім, не знайшовши нічого кращого, почав хамити судді та проповідувати про, начебто, права "русинського народу", а також його "геноцид".
Наступний свідок зі сторони захисту екс-голова так званого Тимчасового правительства Подкарпатської Русі періоду 1993-2000 рр. Іван Туряниця, природно, також не вбачав нічого злочинного в діяльності Димитрія Сидора, а на незручні питання звинувачення також всіляко намагався уникнути конкретних відповідей, посилаючись на те, що він не є юристом.
На завершення судового засідання суддя І. В. Стан вкотре намагався почути свідчення О. Ониско, однак останній відмовився говорити українською мовою, формально зіславшись на її незнання. Суддя, зрозумівши, з ким має справу, довів до присутніх, що поспілкується із свідком захисту через перекладача на наступному судовому засіданні, яке має відбутися 28 лютого 2011 року.